Сторінка
2
Корпоративне законодавство
В Україні юридичні особи можуть створювати підприємства відповідно до законів України "Про господарські товариства" (Закон про компанії) від 1991 р. та "Про підприємства" від 1993 р. Іноземні інвестори для ведення економічної діяльності переважно обирають акціонерні товариства та компанії з обмеженою відповідальністю, діяльність яких регулюється Законом України "Про господарські товариства".
Цей Закон було прийнято відразу після здобуття незалежності Україною з метою створення правової основи для формування та діяльності приватних підприємств на відміну від державних. Оскільки Закон було змінено незначною мірою, він не передбачає норм, до яких звикли інвестори у своїх країнах, і положень про структури корпоративного управління, стратегії та процедури, що необхідні компаніям для їх розвитку, залучення нового капіталу і конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Меншість акціонерів. Одним з основних питань, що привертає увагу останніми роками, є недостатній захист меншості акціонерів законодавством. Оскільки українське законодавство обмежує іноземну участь у статутному фонді (капіталі) підприємства до 49 % або менше, в деяких секторах, наприклад у видавничій справі, страхуванні та ін., а також на деяких приватизованих "стратегічних" підприємствах захист меншості акціонерів набуває особливого значення для іноземних інвесторів. У той час, коли компанії функціонують відповідно до волевиявлення більшості акціонерів, існують випадки, коли дії більшості, навіть затверджені відповідно до закону, завдають шкоди меншості, наприклад:
• надання додаткових фінансових пільг більшості акціонерів;
• випуск додаткових акцій на основі pro rata, знаючи, що, незважаючи на будь-яке право переважного придбання, існуюча меншість акціонерів не може дозволити собі придбати нові акції, послаблює їх.
Українське законодавство про підприємства не передбачає жодних обов'язків з боку більшості акціонерів діяти сумлінно та поважати меншість акціонерів. Повноваження директорів/керівників обмежуються лише загальним наглядом. На відміну від західного законодавства узгоджувальні та обмежувальні накази у разі порушення статуту, заходи проти несправедливого тиску, статутні представницькі накази та інше не передбачаються. У результаті меншість акціонерів погано захищена, вона не має юридичних інструментів протидії несправедливому ставленню більшості акціонерів.
Випуск та передання акцій. Закон України "Про господарські товариства" незадовільно врегульовує питання порядку випуску додаткових акцій акціонерними підприємствами. Ст. 38 Закону передбачає, що якщо відкрите товариство бажає збільшити статутний фонд, випуск нових акцій має здійснюватись відповідно до ст. ЗО Закону. Цей Закон також передбачає, що акції повинні випускатися шляхом відкритого тендеру. Мало того, Законом не передбачено "акціонерний капітал" та "невипущені акції". Тобто випуск будь-яких додаткових акцій потребує збільшення статутного фонду та перереєстрації зміненого статуту та установчих документів. Це робить будь-яке приватне розміщення акцій відкритим акціонерним товариством повільним і дорогим, що значно обмежує можливості фінансування компанії.
Існуючий механізм передання права на акції ґрунтується на концепції фізичного переведення відповідних акцій, а тому робить цей процес дорогим і повільним та додає зайвих ускладнень під час зміни власності компанії.
Антимонопольні положення
Антимонопольне законодавство України складається з кількох законів, постанов Кабінету Міністрів України та положень Антимонопольного комітету. Антимонопольний комітет було створено відповідно до Закону України "Про обмеження монополізації та запобігання нечесної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. Закон було змінено та доповнено два рази у 1995 p., ще раз у 1997 р. та 3 березня 1998 р. Структура, повноваження та організація Антимонопольного комітету встановлюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. 11 листопада 1994 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову, а пізніше зробив кілька змін і доповнень до указу "Створення механізму запобігання монополізації на ринках продукції" (Антимонопольний указ). У червні 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про захист від нечесної конкуренції", яким встановлюються правові принципи захисту підприємницьких структур, підприємців і споживачів від нечесної конкуренції. Окрім цього, у загальне законодавство були внесені деякі антимонопольні положення, наприклад у закони України "Про підприємницьку діяльність за кордоном" і "Про господарські товариства".
Згідно з Антимонопольним указом створення юридичної особи, злиття компаній або придбання однієї компанії іншою потребує затвердження Антимонопольним комітетом за таких основних умов:
• загальна вартість фондів усіх засновників (номінальна вартість активів), або загальний обсяг продажів усіх товарів і послуг засновників у попередній фінансовий рік (обсяг продажів), перевищує 12 млн дол. у місцевій валюті, а номінальна вартість активів або обсяг продажів принаймні двох засновників перевищує 600 тис. дол. на кожного;
• частка підприємства на національному або регіональному ринку продукції перевищує 35 %. Антимонопольний комітет має визначити, чи є підприємство монополістом, навіть якщо його частка на ринку продукції є меншою за 35 %, або незважаючи на те, що ніяке з підприємств-учасників не є монополістом на цьому ринку продукції, номінальна вартість активів або обсяг продажів усіх підприємств-учасників у місцевій валюті дорівнює 6 млн дол., а номінальна вартість активів або обсяг продажів у місцевій валюті принаймні двох підприємств-учасників перевищує 600 тис. дол.; • придбання прав власності у підприємстві, що призводить до того, що покупець отримує 25-50 % або більше прав, за умови, що загальна вартість придбаних прав власності перевищує у місцевій валюті 100 тис. дол.
Оскільки ці показники дуже невеликі, особливо останній, практично всі інвестиції в акції та створення спільних підприємств двома або більше учасниками, або придбання акцій існуючого українського підприємства, вимагають затвердження Антимонопольного комітету. Відповідно до ст. 4д постанови Кабінету Міністрів "Про державну реєстрацію підприємницьких структур" (з поправками від 25 січня 1996 р.) погодження Антимонопольного комітету для підприємств відповідають наведеним вище вимогам і потребують проходження державної реєстрації. Застосування такого погодження передбачає подання значної кількості документів і форм з інформацією про діяльність заявника в Україні та за кордоном, наприклад про обіг або участь в інших підприємствах. Підготовка цих документів є дуже повільним і дорогим процесом, що дуже уповільнює процес реєстрації багатьох компаній.
Завантажити реферат