Сторінка
1
Сертифікація і стандартизація товарів та їх експорт
Міжнародні стандарти сприяють міжнародній торгівлі завдяки ефективному усуненню технічних бар'єрів торгівлі та допомагають створювати нові ринки. У Європейському Союзі технічні стандарти спрямовані на досягнення кількох основних цілей: раціоналізація виробництва та узгодження дій щодо випуску певної продукції, сприяння безпеці продукції та захисту споживачів. Міжнародні органи стандартизації— Міжнародна організація стандартів (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія, Міжнародна організація досліджень правової метрології — розробляють та встановлюють стандарти. Ці організації, як правило, передбачають міжнародне членство, тобто всі їх члени беруть участь у створенні цих стандартів. Щоб отримати можливість імпортувати чи експортувати продукцію, агент-імпортер, торговець та інші заінтересовані сторони повинні довести, що ця продукція відповідає певним стандартам, про що має свідчити сертифікат, який надається уповноваженими на це органами сертифікації. У свою чергу органи стандартизації займаються питаннями розробки і встановлення стандартів. Повноваження, технічні стандарти і норми з'ясовуються і приймаються всіма членами міжнародної організації. Але вони можуть не мати обов'язкової дії через те, що їм бракує сили безпосередньої обов'язкової дії. Щоб вони набули чинності, їх необхідно перевести за допомогою законодавчого акту до національної законодавчої системи.
Україна бере участь у діяльності зазначених організацій, де вона представлена Державним комітетом стандартизації України (Держстандартом). Україна, як правило, визнає сертифікати, видані за межами України. Однак, незважаючи на те, що стандарт ISO 9000 був інкорпорований в українську систему сертифікації Украсепро, Держстандарт не застосовує ці норми.
Порядку сертифікації Держстандартом також бракує прозорості, практичності та задовільних часових рамок. Наприклад, необхідність окремої сертифікації запасних частин в деяких галузях промисловості дуже непрактична для них, до того ж збори за сертифікацію у Держстандарті дуже великі та набагато перевищують звичайні витрати. Перед тим, як видати сертифікат, Держстандарт вимагає перевірки виробничих приміщень заявника за кордоном, але насправді там не проводиться ніякого контролю якості. Отже, можна припустити, що подвійна сертифікація використовується лише як джерело доходів або для захисту місцевих ринків від імпортованої продукції.
Україна повинна відповідно до ст. 16 "Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом" застосувати ст. VIII ГАТТ. Ця стаття передбачає, що для тестування, реєстрації та сертифікації імпортованих товарів будь-якими урядовими органами можуть накладатися лише ті збори та застосовуватися лише ті вимоги, які відповідають вартості наданих послуг і сумі будь-яких зборів, що накладаються за перевірку подібних товарів місцевого виробництва або таких, що походять з інших країн. Це стосується і зборів, які накладаються за реєстраційну процедуру таких товарів, як, наприклад, фармацевтичні препарати. Положення ГАТТ забороняють вживання непрямих заходів захисту національної продукції за допомогою подібних зборів. Ці принципи також закладені в угоді "Про технічні перешкоди торгівлі" та угоді "Про санітарні та фіто-санітарні положення" ВОТ, які зобов'язують країни-члени використовувати міжнародні стандарти як основи обов'язкових стандартів.
Ураховуючи можливість порушень зобов'язань відповідно до "Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом" і негативний вплив багатьох процедур стандартизації в Україні на виробників, Президент України 23 липня 1998 р. видав Указ "Про деякі заходи з дерегуляції підприємницької діяльності". Цей Указ передбачає у абз. 12: "Товари, окрім харчових, якість та відповідність яких засвідчується сертифікатами, виданими за межами України у відповідності до стандарту ISO та інших міжнародних стандартів, не підлягають сертифікації в Україні. Перелік міжнародних стандартів визначається Кабінетом Міністрів". Незважаючи на те, що Парламент України попередньо затвердив указ на сесії 16 вересня 1998 p., він скасував абз. 12. Держстандарт застерігає, що спрощення вимог міжнародної сертифікації призведе до надходження в Україну великої кількості продукції поганої якості, а також вважає, що Україна не повинна визнавати міжнародну сертифікацію якості до того, як інші країни не визнають українські сертифікати. Нещодавно Держстандарт запросив у Кабінета Міністрів України дозвіл накладати штрафи на імпортерів, які продають несертифіковані товари поганої якості, та наполягав на тому, щоб перелік імпортованих товарів, які повинні пройти повторну сертифікацію в Україні, було значно розширено.
Українські приватні компанії одержують від держави ліцензії на проведення перевірок. Відомо, що в цій сфері процвітає корупція.
Україна є державою з негативним платіжним балансом. Згідно з офіційними показниками, оприлюдненими Національним банком України, торговельний баланс у 1997 р. становив 15418 млн дол. експорту та 19623 млн дол. імпорту. Цей дисбаланс спричинений передусім дефіцитом валютних резервів у державному бюджеті. Отже, пріоритетним напрямом для України має бути сприяння експорту своєї продукції за кордон.
1. Експортні квоти. Іноземні інвестори виявляють зацікавленість в українській текстильній галузі через її якісну і відносно дешеву робочу силу та сучасне обладнання. Додаткові потужності цій промисловості додали кілька іноземних компаній, які здійснили інвестиції в цей сектор з метою підвищення конкурентоспроможності українського текстилю і здійснення його експорту у країни Європи та інших регіонів світу. Європейський Союз та Україна уклали у 1993 р. угоду "Про торгівлю текстилем та одягом". Ця угода, яка була переглянута у 1997 p., передбачає застосування обмежень/квот на деякі категорії експортних товарів. Україна також є бенефіціаром Головної схеми переваг (ГСП) Європейського Союзу, яка застосовує зменшені тарифи до "пільгових товарів", що дає можливість українським товарам продаватися дешевше на ринку Європейського Союзу та інших країн. Метою ГСП є стимулювання економічного розвитку завдяки експорту промислових товарів. Теоретично близько 50 % українського експорту може мати переваги завдяки зменшенню тарифів ГСП, але зменшені тарифи повинні вимагатися під час експортування товарів, і до цього моменту українські товари ще не повністю використовують ці переваги. Наприклад, у текстильній промисловості лише невелика частина виробів з текстилю отримала можливе зменшення податків.
Завантажити реферат