Сторінка
4

Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника

— зменшення інших пасивів;

— відтік акціонерного капіталу;

— погашення позик.

Різниця між притоком і відтоком коштів визначає величині загального грошового потоку. Якщо позичальник має стійке перевищення притоку над відтоком коштів, то це свідчить про його стабільне фінансове становище і платоспроможність.

Коливання величини загального грошового потоку вказує на низьку плато-спроможність клієнта. Систематичне ж перевищеня відтоку над притоком коштів швидше за все свідчить про неплатоспроможність потенційного позичальника щодо повернення позичених коштів.

Середня додатна величина загального грошового потоку (пе­ревищення притоку над відтоком коштів) показує, в якому розмі­рі позичальник може погашати боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас платоспромож­ності позичальника:

Коефіцієнт платоспроможності =

Нормативні рівні цього співвідношення: 0,75;

2 клас — 0,50;

3 клас — 0,30;

4 клас — 0,25;

5 клас — 0,20.

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

— співвідношення чистих надходжень на всі рахунки пози­чальника (в т.ч. від-криті в ін. банках) до суми осно­вного боргу за кредитною операцією і відсотків за нею з ура­хуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

К =

де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальни­ка впродовж 3-х останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

Ск — сума кредиту та відсотки за ним;

п — кількість місяців дії кредитної угоди;

3М — щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністратив-но-господарські витрати тощо);

Зі — податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кре­диторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погаше-ння яких перевищує строк дії кре­дитної угоди (за даними останнього балансу).

Для підприємств із сезонним характером виробництва, серед­ньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К не менше ніж 1,5.

При аналізі показників оцінки фінансового стану позичальни­ка, яка здійснюється на підставі даних офіційної форми звітності позичальника (бухгалтерський баланс підприємства, звіт про нансові результати діяльності та інформації з пакета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту) використовується також аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості. При цьому визначається склад, структура та оборотність цієї заборгованості.

Оборотність дебіторської заборгованості (Одз) розраховується за даними звіту позичальника:

ОДЗ =

Середня дебіторська заборгованість визначається як середнє арифметич-не суми цієї заборгованості на початок і на кінець звітного періоду.

Показник Одз оцінюється шляхом порівняння його значення попереднім періо-дом.

Оборотність кредиторської заборгованості (Окз) розраховуєся й оцінюється аналогічно Одз:

ОКЗ =

3. Аналіз використання основного та оборотного капіталів позичальника

При оцінці кредитоспроможності позичальника проводять аналіз використання його основного та оборотного капіталів.

При цьому ефективність використання оборотного капіталу оцінюють за допомогою таких показників:

— тривалість обороту капіталу в днях;

— кількість оборотів або швидкість оборотності капіталу за певний період (разів);

— коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотним капіталом вартості реалізованої продукції;

— оборотність окремих елементів оборотного капіталу. Тривалість оборотного капіталу в днях визначається за формулою:

КОБ =

Рівень виконання цього показника розглядається в динаміці, порівняно з показниками аналогічних підприємств або середньо-галузевим показником.

Чим нижча величина показника, тим вищим вважається рівень виконання.

Кількість оборотів (швидкість оборотності) оборотного капі­талу за певний період часу визначається за формулою:

К ШВ (разів) =

Рівень виконання показника визначається аналогічно показ­нику (КОБ), проте чим величина показника більша, тим рівень ви­конання цього показника кращий.

Коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотного капіталу визначається за формулою:

КЗ=

Рівень виконання цього показника визначається аналогічно попереднім двом показникам, проте цей показник повинен бути меншим за одиницю.

Ефективність використання основного капіталу оцінюється шляхом розрахунку показників:

— фондовіддачі;

— фондомісткості.

Показник фондовіддачі розраховується:

К фондовіддачі =

Рівень використання цього показника визначається аналогічно попереднім трьом показникам. Проте, чим значення цього показ­ника більше, тим рівень його виконання вищий.

Фондомісткість є оберненою величиною до показника фон­довіддачі й визначається:

К фондомісткість =

Рівень виконання цього показника визначається аналогічно попередньому показнику. Причому зниження величини цього по­казника свідчить про ефективне використання основних фондів підприємства.

4. Аналіз рентабельності роботи позичальника

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника роз­раховують також показники, що характеризують рентабельність його роботи, а саме:

Рентабельність його активів:

Р =

де Пr — чистий прибуток; А — активи;

Рентабельність продажу:

Р =

де Пr — чистий прибуток; Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ);

Рентабельність підприємства:

Р =

де Пr — чистий прибуток; ОК — середньорічна вартість основного капіталу;

ОбК — середньорічна вартість оборотного капіталу.

Рентабельність акціонерного капіталу:

Р =

де Пг — чистий прибуток; АК — акціонерний капітал. Рентабельність витрат:

Р =

де Пг — чистий прибуток; В — витрати підприємства.

Виконання цих показників визначається аналогічно показни­кам, що характе-ризують використання капіталу позичальника. При цьому чим значення цих показників вище, тим робота підприємства вважається ефективнішою.