Сторінка
3

Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника

При аналізі ліквідності балансу клієнта найбільшу цікавість для банку, з погляду' повернення виданого кредиту, мають перші дві гру­пи активів – найбільш ліквідні та активи, що реалізуються швидко.

У банківській практиці використовують ряд показників, що ха­рактеризують фінансовий стан позичальника. Критерії оцінки фі­нансового стану позичальника встановлюється кожним банком са­мостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення актив­них (кредитних) операцій та методикою проведення оцінки фінан­сового стану позичальника з урахуванням вимог Положення НБУ.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та від­повідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк повинен враховувані такі основні еконо­мічні показники його діяльності як:

— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та за­гальної ліквідності);

— фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних ко­штів, співвідношення залучених і власних коштів);

— обсяг реалізації;

— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплате-жів — у динаміці);

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

— собівартість продукції (у динаміці);

— прибутки та збитки (у динаміці);

— рентабельність (у динаміці);

— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

— коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує як швидко короткостро-кові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

КЛ1 =

де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;

3п — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 — не менше ніж 0,2;

— коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість пога-шення короткострокових зобов'язань в обумовлені строки:

КЛ2 =

де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

3п — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з коротко-строкових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 – не менші ніж 0,5;

— коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП =

де А0 — оборотні активи;

Зп — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з корот-кострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП — не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

— коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характе­ризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ =

де Вк — власний капітал підприємства;

Ан — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ — не менше ніж 0,5;

— коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фі­нансового ризику:

КН =

де Зк — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання);

Вк — власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.

Аналіз грошових коштів позичальника

Вирішуючи питання про надання кредиту, рекомендується розглянути питання про наявність та якість складання клієнтом бюджету надходження та витрат грошових коштів (надалі — бю­джету грошових коштів), який є документом про надходження та витрату грошових коштів у певний період часу.

Аналіз бюджету грошових коштів дає можливість оцінити якість фінансового планування, скласти загальне уявлення про майбутнє фінансове положення клієнта, а також виявити можли­вості отримання ним коштів, достатніх для погашення позики. Такий документ як правило сприймається як нереальний прогноз. У більшості випадків клієнт надає банку або бізнес-план, або фі­нансовий план (розділ бізнес-плану). Однак слід враховувати, що клієнт може отримати прибуток, але не мати коштів на рахунку і, як наслідок, — можливості погасити кредит.

У зв'язку з постійними змінами економічних умов слід проводити аналіз змі-нюючого (неперервного) скоригованого бюджету грошових коштів. Перевага змі-нюючого бюджету полягає в безперервному послідовному фінансовому плануван-ні: складається бюджет на січень – грудень, у січні – на лютий – січень і т.д. При цьому клієнт щомісячно вносить корективи в наявний бюджет, враховуючи звітні дані за минулий період. Аналіз скоригованого бюджету фірми дасть можливість банкіру оцінити потенціальні можливості клієнта щодо погашення позики.

Бюджет грошових коштів має віддзеркалювати реальну ситуацію та викли-кати почуття довіри. Кожен банк може запропонувативати свою форму бюджету грошових коштів, обов'язкову для з повнення всіма клієнтами.

Аналіз грошового потоку передбачає зіставлення притоку та відтоку коштів протягом періоду кредитування, що дає змогу оцінити здатність позичальника повернути позику. Перевищення суми притоку коштів над їх відтоком означає погашення боргових зобов’язань у процесі кругообігу фондів.

Елементами притоку коштів за період є:

— прибуток, отриманий у даному періоді;

— амортизація, нарахована за період;

— вивільнення коштів із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів, інших активів;

— збільшення кредиторської заборгованості;

— зростання інших запасів;

— збільшення акціонерного капіталу;

— залучення нових позик.

Елементами відтоку коштів за період є:

— сплата податків, процентів, дивідендів, штрафів і пені;

— додаткові вкладення коштів у запаси, дебіторську заборгованість, інші активи, основні фонди;

— скорочення кредиторської заборгованості;