Сторінка
4

Особливості функціонування інвестиційних фінансових посередників

Закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені до набрання чинності цим законом, здійснюють свою діяльність протягом строку, на який вони були створені. У разі закінчення строку діяльності таких інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній вони повинні ліквідуватися або прийняти рішення про реорганізацію в пайовий чи корпоративний інвестиційний фонд. Відкриті інвестиційні фонди та відкриті взаємні фонди інвестиційних компаній зобов'язані ліквідуватися або привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього закону протягом двох років.

Відповідно до висновків експертів, швидше за все буде створено 30—40 потужних пайових і корпоративних фондів, що зможуть задовольняти потреби як великих портфельних, так і звичайних дрібних інвесторів.

Попри значний перспективний попит на послуги небанківських фінансово-кредитних установ, нинішній рівень розвитку цих інститутів залишається незадовільним. Через це втрачаються ті вигоди, які економіка могла б отримати від збільшення обсягів фінансування з боку цих установ. З огляду на вищенаведені причини протягом кількох найближчих років не слід очікувати від НБФКУ швидкого та результативного розвитку.

Це зовсім не означає, що небанківський фінансовий сектор нині занепадає. Світовий досвід переконує в тому, що створення НФС належного розміру та значення - - це досить складний і, головне, довготривалий процес. Основними передумовами успішного розвитку НФС є досягнення економікою та фінансовою системою держави певного рівня зрілості, а також наявність стійкої та стабільної банківської системи. Спершу необхідно реформувати банківський сектор, а виконання нової програми з реформування фінансового сектору на наступні 5—7 років не повинно залежати від створення великого та розвинутого сектору НБФКУ.

Натомість слід закласти правові й регулятивні основи діяльності НБФКУ, встановити вищі стандарти діяльності для учасників цього сектору економіки. Тільки коли вдосконалені стандарти фідуціарної відповідальності й ефективності будуть впроваджені разом із більш міцним банківським сектором, розширення підгалузі НБФКУ стане відносно простим.

На базі оздоровленого фінансового сектору можна буде провести комплексні реформи, які безпосередньо стосуватимуться НБФКУ. А вже зараз доцільно реалізувати такі заходи:

—розроблення й прийняття довгострокової комплексної стратегії розвитку фінансового сектору України, що має спрямовуватися на створення сприятливих умов для розвитку небанківського фінансового сектору в цілому та окремих видів НБФКУ зокрема;

—створення цілісної дворівневої законодавчої бази для всіх видів діяльності НБФКУ, до якої увійде як рамкове, так і спеціальне законодавство;

—раціоналізація та інтеграція діяльності різних державних органів, які сьогодні уповноважені наглядати за НБФКУ різних видів. У найближчому майбутньому слід створити єдиний наглядовий орган, що регулюватиме діяльність одночасно всіх видів НБФКУ. Річ у тім, що жодна з категорій НБФКУ сьогодні не є настільки великою, щоб потребувати окремого наглядового органу. Новий наглядовий орган матиме змогу забезпечити впровадження комплексної державної політики регулювання та нагляду за діяльністю НБФКУ;

—розроблення й впровадження кваліфікаційних вимог, що висуватимуться до фахівців, які бажають працювати у фінансовій сфері. Одночасно слід забезпечити можливості цілеспрямованої підготовки фахівців для діяльності у фінансовому секторі, а також створити розвинену систему перепідготовки кадрів, які вже отримали вищу економічну освіту.

Зрозуміло, що запропонований перелік не претендує на вичерпність. Від нього можна відштовхуватися для розроблення та впровадження конкретніших засобів підтримки розвитку небанківської фінансової сфери в Україні. Вони, в свою чергу, потребуватимуть подальшого коригування у процесі розвитку економіки нашої країни. Пізніше, з отриманням позитивних результатів від реалізації усього комплексу заходів, сподіваємося, можна буде вести мову й про реальну роль, яку небанківські фінансово-кредитні установи відіграватимуть на українському фінансовому ринку та в економіці країни в цілому.

Фінансові компанії мають ту характерну особливість, що мо­білізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позич­ки фізичним та юридичним особам для придбання товарів вироб­ничого чи споживчого призначення. Такі компанії спеціалізують­ся на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній, наприклад автомобілів у компанії «Форд», меблів у магазинах конкретної торгової фірми тощо; на кредитуванні торговельних організацій під продаж ними товарів з відстрочкою платежу та ін. До групи фінансових компаній можна віднести також лізингові та факто­рингові компанії, оскільки вони певною мірою кредитують пла­тіжні потреби своїх клієнтів.

Кредити фінансових компаній переважно є короткострокови­ми і невеликими за розмірами. Тому активи їх досить диверсифі-ковані, що сприяє послабленню кредитних ризиків і захисту ін­тересів їхніх вкладників. Платіжне спрямування кредитів цих компаній сприяє прискоренню реалізації товарів та послуг, що позитивно впливає на економічне зростання. Тому послуги фі­нансових компаній користуються сталим попитом у країнах з розвиненими ринковими економіками. Там ці компанії активно конкурують із банками, особливо у сфері споживчого кредиту.