Сторінка
3

Особливості функціонування інвестиційних фінансових посередників

У Законі України "Про державну підтримку малого підприємництва" в статті 11 зазначається, що "товариства взаємного кредитування суб'єктів малого підприємництва створюються цими суб'єктами для акумулювання коштів учасників зазначених товариств, інших надходжень із метою надання їм взаємної фінансової допомоги."

Кредитні кооперативи як безприбуткові організації не повинні підпадати під дію норм регулювання кредитних організацій, які підлягають юрисдикції Центрального банку, їм треба надати особливий статус. Насамперед це стосується правила розміщення резервів. Необхідність резервування знищить цю форму взаємної фінансової підтримки, яка є, безумовно, перспективною для розвитку приватної власності, зокрема малого підприємництва.

Аналізуючи практику діяльності кредитних спілок в Україні, можна) умовно виділити два їх основних типи:

- спілки соціального напрямку: засновуються на базі трудових колективів, громадських об'єднань, церковних парафій; мають порівняної низькі процентні ставки на кредити, в результаті чого неспроможні протистояти інфляції; як правило, існують за рахунок стороні пожертвувань або загальної орієнтації членства на дрібні позички при максимальній віддачі на вклади; (позички мають короткотерміновий характер),

— спілки ринкового напрямку: засновуються за територіальним принципом, за професійною ознакою, на базі численної та диверсифікованої за характером членів громадської організації; ведуть гнучку процентну політику, практикують кредитування на різні терміни та під різні види гарантування, пропонують кілька видів вкладів.

Таким чином, кредитна спілка може бути як удосконаленою формою каси взаємодопомоги, так і мінібанком. Останнє особливо цікаве для ділових людей, які отримують реальну можливість створити легальне, повністю підконтрольне джерело кредитування в межах визначеного замкненого середовища або спрямоване на експансію власних коштів як кредитних ресурсів назовні.

Створення повноцінної системи кредитних спілок в Україні сприятиме поліпшенню соціального захисту населення, дасть додаткові можливості для розвитку малого приватного бізнесу, позитивно впливатиме на подолання економічної кризи, що врешті-решт сприятиме поліпшенню добробуту населення.

За словами Юрія Буздугана, голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, " . з боку держави має бути максимальне сприяння розвитку кредитних спілок. Нині йде формування нових економічних і правових відносин. Із точки зору власне структурі економіки я б виділив три основних напрямки:

- приватна власність;

- різні види державної власності державна, комунальна;

- асоційована власність.

Кредитні та споживчі спілки, різного роду структури самоорганізації населення. Кредитні спілки — зовсім окремий шлях формування економічної системи, з одного боку, а з другого - - дуже ефективний механізм самоорганізації громадян для вирішення власних питань .".

Без сумніву, для того, щоб кредитні спілки змогли успішно виконувати свої завдання і стати вагомим чинником економічної та суспільної системи України, необхідно насамперед створити відповідну законодавчу базу.

Важливою ланкою фінансової системи є інститути спільного інвестування (ІСІ). Це пайові та корпоративні інвестиційні фонди, а також компанії з управління активами інвестиційних фондів.

Інвестиційні фонди покликані виконувати важливу функцію – залучення дрібних заощаджень населення у великих обсягах і реінвестування їх у виробничу діяльність. В окремих країнах із перехідною економікою інвестиційні фонди зуміли накопичити активи в сумі що дорівнюють 5-12% ВВП, тоді як в Україні цей показник становить менш ніж 0,21% ВВП. Є кілька причин того, чому ці установи досі не перетворилися на важливий компонент фінансової системи України.

По-перше, 234 з 252 (93%) інвестиційні фонди, що діяли наприкінці 2000 року, були закритого типу. Основною функцією цих установ було накопичення приватизаційних майнових сертифікатів переважно дрібних інвесторів (громадян України) та їх подальше інвестування у цінні папери приватизованих підприємств. Однак “масова сертифікатна приватизація”, для обслуговування якої і створювались закриті інвестиційні фонди, досягла свого піку в 1996 – 1997 роках і практично завершилася 1998 році. Водночас тільки відносно невелика частка інвестиційних компаній та фондів зуміла переорієнтувати свою діяльність на системну роботу з портфельними інвесторами.

По-друге завершення сертифікатної приватизації в 1998 році збіглося з кризою на фінансовому ринку Росії та України, яка серйозно зашкодила роботі фондових ринків і підривала ліквідність основних цінних паперів.

По-третє, протягом останніх років нагляд за діяльністю інвестиційних фондів був недостатнім і несистематичним.

Отже, більшість інвестиційних фондів, які діють, цілковито вичерпали свою функцію агентів сертифікатної приватизації і не мають перспектив для подальшого розвитку.

Важливою ланкою фінансової системи є інститути спільного інвестування (ІСІ). Це пайові та корпоративні інвестиційні фонди, а також компанії з управління активами інвестиційних фондів.

Очікуваними результатами виконання цієї програми є: зростання обсягів надходження страхових премій на 70—81% щороку протягом 2001— 2005 років; збільшення відношення обсягу страхових платежів до ВВП із 0,9% у 2000 році до 2% у 2005-му; збільшення розміру страхових резервів у 2002 році до 1 млрд. грн., а в 2005 році - до 3 — 5 млрд. грн.

Досягти таких результатів цілком реально за умови послідовного впровадження реформ у відповідній сфері.

Аналізуючи діяльність страхового сектору економіки України, не можна обійти увагою рівня його капіталізації. Так, ще 1996 року вимоги до капіталу страхових компаній були визначені на рівні 100 тис. екю для компаній, створених резидентами України, та 500 тис. екю для компаній, створених за участю іноземного капіталу. Однак із прийняттям Закону "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. цю норму було змінено. Відтепер мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається будь-якими видами страхування, крім страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - - 1,5 млн. євро. Страховики, які функціонували на момент прийняття цього закону, зобов'язані сформувати свої статутні фонди відповідно до нових вимог протягом трьох років . З одного боку, це нововведення сприятиме консолідації страхової галузі (зменшенню кількості учасників страхового ринку з одночасним підвищенням надійності цієї галузі), а з другого - перешкоджатиме виходу на ринок нових страховиків із недостатнім

Ухвалення Верховною Радою Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 року стало важливою подією для забезпечення подальшого розвитку інститутів спільного інвестування в Україні. Загалом, закон закладає основи для створення повноцінних інститутів спільного інвестування, належної організації їхньої роботи та розвитку інфраструктури, потрібної для їхньої діяльності, і в першу чергу, компаній з управління активами. З моменту на­буття законом чинності нові ІСІ дозволяється створювати тільки у формах пайових і корпоративних інвестиційних фондів; створення інвестиційних фондів й інвестиційних компаній відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" (який регулював діяльність ІСІ до прийняття зазначеного закону) забороняється.