Сторінка
2
Цікавий досвід роботи з товариствами взаємного кредитування існує -в Російській Федерації. Ця країна дуже близька нам своїми умовами перехідного періоду та проблемами становлення і розвитку малого! підприємництва, зокрема проблемами його фінансової підтримки.
Маючи внутрішній стимул та умови для розвитку, кредитна кооперація отримувала також серйозну підтримку від держави, в тому числі й від державного банку. Наприкінці минулого століття Росія однією з перших мала закон про кредитну кооперацію, і ця законодавча база постійно розвивалася. Після революції кредитна, кооперація проіснувала до 30-х; років. У 1931 році було прийнято закон про Держбанк, згідно з якими фізична особа, тобто дрібний виробник, вважався куркулем і вже не мав права й можливості одержати кредитну підтримку. Джерелом кредитування для фізичних осіб після цього стали каси взаємодопомоги. Діяльність Ощадбанку в цьому напрямку мала декларативний характер.
Початок новому розвитку кредитних кооперативів було покладено в 1991 році. Вони діяли спочатку під егідою Товариства захисту прав споживачів. Цікаво, що взагалі виникнення кредитних товариств має стихійний характер, їхні кошти утворюються шляхом об'єднання внесків членів кооперативів. Іноді вони отримують донорську допомогу від зарубіжних фінансових інститутів.
Кількість кредитних споживчих об'єднань у сучасній Росії оцінюється по-різному: від 200 до 300, частина з них входить до Ліги кредитних союзів. Однак нині розвиток цих форм гальмується передусім відсутністю правових норм і правил їхньої діяльності. Окремі положення, які передбачають функціонування товариств взаємного кредитування, є у федеральному законі "Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації".
Цим же законом передбачено навіть створення спеціалізованих кас взаємодопомоги. В окремій статті зафіксовані принципи функціонування товариств взаємного кредитування суб'єктів малого підприємництва, які мають право не розміщувати обов'язкових резервів у Центральному банку РФ і можуть доручати управління власними ресурсами банку-депозитарію або іншій кредитній організації; самостійно визначають розмір, періодичність та порядок внесення вкладів своїми учасниками, а також граничні розміри, строки та умови надання ними фінансової допомоги.
Рух кредитної кооперації характерний для провінції, причому не для великих міст, де розвиненіший ринок фінансових послуг, а взаємовідносини між людьми формалізованіші. До кредитної спілки можуть входити тільки люди, які так чи інакше знають один одного або за місцем роботи, або за місцем проживання, або за професійною належністю, як, наприклад, кредитна спілка військовослужбовців чи кредитна спілка пенсіонерів.
Оскільки члени кооперативу, як правило, близько знають один одного, надійність кредитних вкладів дуже висока, тому що спрацьовує принцип солідарної відповідальності.
У своїй процентній політиці кредитні кооперативи найбільше орієнтуються на Ощадбанк. Кредити зазвичай надаються на короткий строк.
Спрямування внесків:
- потреби споживачів;
- торговельні операції;
- фінансування житлового будівництва;
- дрібне виробництво.
Сьогодні розроблені й подані до Державної думи Російської Федерації закон про кредитні споживчі кооперативи, правила утворення та діяльності, цих організацій, порядок ліцензування, норми регулювання активів і т. ін. Вважається необхідним якомога швидше прийняття Закону "Про" товариства взаємного кредитування" з метою повної легалізації уже діючих каналів руху дешевших коштів у мале підприємництво.
Державі треба підтримати новий напрямок банківської діяльності, який стихійно розвивається на місцях. Це — формування мережі кредитних кооперативів, кооперативних банків. Вони відроджують дореволюційну традицію товариств взаємного кредитування, які надавали надійну фінансову підтримку малому та середньому підприємництву. В цьому аспекті потрібна серйозна законотворча робота, внесення нових законів та відповідних поправок у чинне законодавство. Про роль і значення кредитних кооперативів свідчить зарубіжний досвід. За допомогою кредитних кооперативів фермери США одержують до 40% довгострокових і 30% короткострокових кредитів, у Фінляндії -50% довгострокових. У 1994 році Генеральна Асамблея 00Н прийняла резолюцію про "Роль кооперативів з, урахуванням нових соціальне— економічних тенденцій", де зазначається, що "кооперативи в їх різних - формах стають одним із необхідних факторів соціально-економічного розвитку всіх країн, і є заклик до урядів і парламентів усіх країн всебічно враховувати потенційні можливості кооперативів у справі сприяння розв'язанню економічних, соціальних та екологічних проблем при розробці національних стратегій у галузі розвитку. Безумовно, така форма фінансування підприємництва, як товариства взаємного кредитування, в умовах перехідної економіки не стала дуже розвинутою як у Росії, так і в Україні.
Слід зауважити, що кредитні спілки й кооперативи як одна із форм фінансування підприємництва особливо важливі для регіонів. З огляду на це органам місцевого управління було б доцільно розглянути можливість залучення кредитних кооперативів до програм підтримки малого бізнесу, розробити процедури спільного фінансування перспективних проектів, особливо в областях, які є життєво важливими для конкретного регіону. В цьому ж напрямку можуть працювати фонди підтримки підприємництва та бізнес-інкубатори.
В Україні вже є приклали саме такого підходу. Так, у цільовій регіональній програмі підтримки малого підприємництва в Хмельницькій області на 1997—1998 роки першим пунктом у заходах підпрограми фінансового забезпечення є створення спілки взаємного кредитування підприємницьких структур за системою "кредитні спілки".
Джерелами фінансування цього заходу визначено пайові внески конкретних підприємницьких структур.