Сторінка
5
2001— 2005 років; збільшення відношення обсягу страхових платежів до ВВП із 0,9% у 2000 році до 2% у 2005-му; збільшення розміру страхових резервів у 2002 році до 1 млрд. грн., а в 2005 році - - до 3 - - 5 млрд. грн.
Досягти таких результатів цілком реально за умови послідовного впровадження реформ у відповідній сфері.
Аналізуючи діяльність страхового сектору економіки України, не можна обійти увагою рівня його капіталізації. Так, ще 1996 року вимоги до капіталу страхових компаній були визначені на рівні 100 тис. екю для компаній, створених резидентами України, та 500 тис. екю для компаній, створених за участю іноземного капіталу. Однак із прийняттям Закону "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. цю норму було змінено. Відтепер мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається будь-якими видами страхування, крім страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро. Страховики, які функціонували на момент прийняття цього закону, зобов'язані сформувати свої статутні фонди відповідно до нових вимог протягом трьох років.
Пенсійні фонди.
З метою виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1991 році було створено Пенсійний фонд України, як самостійний фінансовий інститут. Кошти фонду не включаються до державного бюджету України і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і соціальних виплат.
Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату визначається кошторисом, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасово вільні кошти при відсутності заборгованості з виплат пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів.
Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади і підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Він здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і забезпечує, насамперед, збір та акумуляцію зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та фінансування витрат на виплату пенсій.
Доходи бюджету Пенсійного фонду України формуються за рахунок:
- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- коштів державного та місцевих бюджетів (10% від суми фіксованого податку, 40% від єдиного податку, 17% від коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів);
- коштів, що надходять за регресивними вимогами;
- добровільних внесків підприємств, установ і організацій та громадян;
- сум фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- інших надходжень.
Головним джерелом доходів Пенсійного фонду є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування. Структурно-логічна схема визначення суми збору наведена на рис. 12.2.2.
Зазначимо окремі аспекти порядку обчислення сум збору. Платниками збору, які виокремлено у 5 груп, є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності (СПД), їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;
3) фізичні особи (СПД), які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які здійснюють діяльність, пов'язану з одержанням доходу;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;
Рис. 12.2.2. Схема визначення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
5) юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют, торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінного каміння, а також при відчуженні легкових автомобілів (крім автомобілів для інвалідів та які переходять у власність спадкоємця).
При визначенні суми збору, де об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, платники включають до їх складу витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі і в натуральній формі.
Обчислюють збір платники першої та другої груп щомісячно за встановленими ставками і сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі виплати заробітної плати з коштів, одержаних з виручки від реалізації продукції (надання послуг), а також натуроплатою — наступного дня після кожної зазначеної виплати.
Збір для платників третьої групи нараховується на чистий доход. Він визначається як різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі), без врахування ПДВ і акцизного збору та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з одержанням доходу. При визначенні чистого доходу фізичної особи-підприємця не враховуються заробітна плата та винагороди, одержані на умовах виконання трудового договору та згідно з цивільно-правовими договорами.
Платники цієї групи обчислюють і сплачують збір щоквартально із суми фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого року, наступного за звітним. За 4 квартал календарного року провадиться авансова сплата збору до 15 грудня із суми очікуваного доходу за цей період.
При придбанні патенту збір нараховується і сплачується авансово з тієї суми доходу, з якої встановлюється розмір прибуткового податку з громадян (плата за патент).
Інші реферати на тему «Гроші і кредит»:
Грошові реформи, їхня суть та спрямування. Методи проведення грошової реформи
Класифікація спеціалізованих фінансово-кредитних установ
Забезпечення миттєвої ліквідності ВАТ "Концерн Стирол" шляхом резервування грошових коштів
Кредит та його суть
Сутність та організація кредитного процесу в комерційному банку