Сторінка
3

Аналіз існуючих підходів до районування водосховищ та пропозиції по його удосконаленню

Екосистему озероподібної частини водосховища за структурно-функціональними особливостями можна розділити на таксони третього рівня: екосистеми літоралі (відповідає зоні мілководь), субліторалі та профундалі. Для біоти екосистеми літоралі характерне переважання вищої водяної рослинності і пов’язаних з нею фіто- та зооценозів. Відповідно профундаль характеризується відсутністю вищої водяної рослинності і, загалом, більш бідною як за видовим різноманіттям, так і за продукційними можливостями біотою. Сублітораль, як перехідна екосистема, в залежності від коливань рівня води в водосховищі, наближається або до екосистеми літоралі, або до екосистеми профундалі.

З еколого-гідрологічної точки зору межі і відмінності між екосистемами літоралі, субліторалі та профундалі фіксуються як біоценозами, так і факторами внутрішньоводоймної динаміки (в першу чергу, коливаннями рівня води, глибинами і хвилюванням) в їх нерозривному зв’язку.

З цієї ж точки зору екосистема літоралі (біоценози і біотопи мілководь) є перехідною між водосховищем і прилеглою сушею – з одного боку, а з іншого – між екосистемами другого порядку – озероподібною і річковою частинами водосховища. Таке прикордонне становище екосистеми літоралі між водними об’єктами і сушею визначає її як екотон І-го порядку, а між озероподібною і річковою частинами – як екотон ІІ-го порядку.

Слід зазначити, що в межах екосистемного підходу доводиться відмовитись від широковживаних в літературі визначень мілководь і мілководності. Так терміни “мілководна зона”, “глибоководна зона” відбивають характеристики рідини, що зазнає вітро-хвильового впливу, і саме в цьому розумінні закріпились в гідравліці та гідротехніці. Окрім цього, як прийнято в екології [15], назви екосистем можуть бути або особистими – екосистема річки (озера, водосховища), або відбивати взаємодію біотичних та абіотичних компонентів – фітоценози мілководь.

Критичний огляд підходів різних авторів до районування водосховищ з позицій екосистемного аналізу та концептуальна оцінка перспектив екологічної класифікації їх акваторій і прибережних територій, викладені вище, показують, що є об’єктивна принципова можливість створення єдиної уніфікованої схеми районування водосховищ і прісноводних водойм взагалі, яка відповідала б екосистемним вимогам.

Список літератури

1. Баканов А.И. Обзор существующих подходов к районированию водохранилищ // Тр. Ин-та биол. внутр. вод. – 1990. – вып.62 (65). – С.3-16. 2. Буторин Н.В. Особенности гидрологических процессов в мелководных зонах равнинных водохранилищ // Вод. ресурсы. – 1986. – №2 – С.3-10. 3. Буторин Н.В., Смирнов Н.П. О принципах районирования водохранилищ // Уч. зап. Пермского гос. ун-та. – 1974. – № 330 – С.99-113. 4. Вендров С.Л. О русловых процессах на больших водохранилищах // Русловые процессы. – М.: Изд. АН СССР, 1958. – С.228-247. 5. Вендров С.Л. Проблемы преобразования речных систем СССР. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979. – 236 с. 6. Дубняк С.А., Кулачинский А.В. Схема гидродинамического районирования равнинных водохранилищ // Сб. Актуальные проблемы водохозяйственного строительства. К.: Урожай. – 1976. – С.1-5. 7. Дубняк С.С. Эколого-гидрологический подход к определению границ мелководий на водохранилищах // Гидробиол. журн., 1996. – 32. – №5. – С.102-107. 8. Денисова А.И., Тимченко В.М., Нахшина Е.П. и др. Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ. – Киев: Наук.думка, 1989. – 216 с. 9. Зеров К.К. Вища водна рослинність заплавних водойм Верхнього і Середнього Дніпра // Тр. Ін-ту гідробіології АН УРСР. – 1941. – №20. – С.83-113. 10. Зеров К.К. Формирование растительности и зарастание водохранилищ Днепровского каскада. – Киев: Наук.думка, 1976. – 141 с. 11. Зимбалевская Л.Н., Плигин Ю.В., Хороших Л.А. Структура и сукцесии литоральных биоценозов днепровских водохранилищ. – Киев: Наук.думка, 1987. – 204 с. 12. Казмирук В.Д. О роли мелководий различных типов в определении качества воды рек и водоемов // Материалы Междун. Конгресса «Вода: экология и технология». – М.: Наука, 1994. – С.158-162. 13. Матарзин Ю.М., Новосельский Ю.И. Гидролого-морфологическое районирование равнинных водохранилищ долинного типа //Вод.ресурсы. – 1983. - № 3. – С.84-93. 14. Одум Ю. Основы экологии. – М.: Наука, 1994. – с.158-162. 15. Одум Ю. Экология. Том 1. – М.: Мир, 1986. – 376 с. 16. Поддубный А.Г. Экологическая топография популяций рыб в водохранилищах. – Л.: Наука, 1971. – 307 с. 17. Поддубный А.Г. Использование результатов экологического районирования водоема в практике народного хозяйства //Тр. Ин-та биологии внутр.вод. – 1990. – Вып.62 (65). – С.145-164. 18. Поташник С.И. Каскад среднеднепровских ГЭС. – М.: Энергоиздат, 1986. – 144 с. 19. Приймаченко А.Д. Фитопланктон и первичная продукция Днепра и днепровских водохранилищ. – К.: Наук.думка, 1981. – 276 с. 20. Салтанкин В.П. Актуальные методические вопросы комплексного районирования водохранилищ //Комплексное использование водохранилищ ГЭС и охрана окружающей среды. – Л.: Энергия, 1979. – С.54-58. 21. Сиренко Л.А., Корелякова И.Л., Михайленко Л.Е. и др. Растительность и бактериальное население Днепра и его водохранилищ. – К.: Наук.думка, 1989. – 232 с. 22. Тимченко В.М. Экологическая гидрология: Предмет, задачи, опыт исследований в Украине // Гидробиол. журн., 1993. – 29. – №4. – С.3-15.