Сторінка
2

Історія формування біоти малих річок України

Мезолімничні – трапляються лише в деяких типах водойм. Вони потребують постійного високого вмісту кисню і стабільної температури, чутливіші до змін середовища і практично не живуть у забруднених водах. Ці відносно недавні вихідці з моря не втратили ряду особливостей, характерних для морських тварин. Серед них такі молюски, як дрейссена, теодоксуси, фаготії, а з риб – деякі окуневі.

Неолімничні організми – недавні вихідці з моря. Це досить часто солонуватоводні види, дуже чутливі до наявності кисню, які не зносять забруднень (наприклад, деякі оселедцеві та бичкові риби).

За характером сучасних зв'язків організмів з морем їх поділяють на туводних (що постійно живуть у прісних водах), напівпрохідних, прохідних і морських. До напівпрохідних (лиманних) належать сазан, лящ, білизна, рибець, сом, судак, тараня, які мешкають у чорноморських солонуватоводних лиманах, а на нерест піднімаються з лиманів у річки; до прохідних – осетрові, оселедцеві, чорноморський лосось та деякі інші. Вони характеризуються анадромними міграціями: з моря, де постійно мешкають, ідуть на нерест у прісні води. Єдина у нас риба, яка має катадромну міграцію, – це вугор, що живе у прісних водах, але мігрує на нерест саме в море.

В цілому малі річки України населені досить поширеною європейською, європейсько-сибірською, голарктичною та палеоарктичною флорою і фауною. Всі ці види загалом визначають нинішній біом даного регіону земної кулі. Однак сучасний органічний світ, в силу своєї діалектичної єдності з умовами життя, має здатність відображати своїм складом, біологією та розповсюдженням характер і послідовність розвитку й формування окремих територій в минулому. У річках живуть організми або комплекси організмів, самобутні для певної території. Це так звані ендеміки (ендемічні види). Є також група видів, що існують з часів тих чи інших геологічних подій. Вони дістали назву релікти (реліктові види), тобто залишки минулих епох і подій.

Кожному природному районові України властивий своєрідний склад біоценозів. Особливо цікаве в цьому плані Полісся, що має низинний рельєф, велику кількість боліт, заболочених і перезволожених земель, густу річкову мережу. Заплави поліських річок до початку великомасштабних меліоративних робіт були широкі, рівні й сильно заболочені. Останній момент пояснював значне заростання поліських річок вищою водною рослинністю. Тут спостерігалися три пояси. Перший становлять зарості повітряно-водних рослин, що мають ценози з тим чи іншим домінуванням очерету звичайного, стрілолиста, лепешняка великого з домішкою омега водного, сусака зонтичного, плавушника болотного та незабудки болотної. Пояс рослинності з плаваючим листям (другий) представлений глечиками жовтими, лататтям білим, рдесником плавучим, а в застійних зонах також і різухою алоевидною. Місцями досить широко тут розвиваються вільноплаваючі види – елодея канадська, ряска триборозенчаста, ряска мала, жабурник звичайний. Третій пояс – занурених рослин – складають рдесники (блискучий і гребінчастий), водопериця колосова, водяний жовтець та інші.

Донні біоценози малих річок Полісся розвиваються на пісках різного ступеню замулення, у мулах і на всіляких торф'янистих ґрунтах, що надають притулок різним детритофагам. Комплекс риб представлений лімнофілами типу щуки, головня, плітки, верховодки, золотого карася, в'юна, минька, окуня.

Заплави поліських річок були місцем зростання корисних рослин (харчових, лікарських, технічних) і проживання тварин, головним чином водно-болотної мисливської фауни. У значній кількості тут виловлювали раків. Наприкінці минулого сторіччя тільки з Волинської губернії щороку експортувалося кілька мільйонів раків, що становило на той час понад 15% усього російського експорту цих безхребетних.

Річки Лісостепу заростають менше, в основному рдесниками і сусаком. Як і на Поліссі, серед донних біотопів переважають піски, замулені піски і мул, трапляються зони оголеної глини. Різноманітно представлено тут, хоч і не однаково по тих чи інших групах річок, рибне населення. Це – щука, плітка, єлець звичайний і дніпровський, головень, в'яз, краснопірка, лин, підуст, пічкур, верховодка, лящ, чехоня, в'юн, окунь, судак, бичок-пісочник.

Є кілька груп степових річок. Група північного Причорномор'я – у Дунайсько-Дніпровському межиріччі: між Прутом і Дністром з водотоком по південних схилах Буджацької височини і між Дністром і Південним Бугом – по південних відрогах Подільської височини. Ці річки течуть Причорноморською низовиною. Друга група – ті, що впадають в Азовське море. За винятком Великого та Малого Утлюгів, які течуть Причорноморською низовиною, річки північного Приазов'я несуть свої води територією двох геоструктурних регіонів. Верхні їх ділянки розташовані на Приазовському кристалічному масиві, максимальні висоти якого – понад 300 метрів над рівнем моря. Річки тут мають значні нахили і швидку течію. Серед донних відкладів переважають кам'янисті, галечні та піщано-галечні біотопи.

Середня та нижня течії приазовських річок перетинають акумулятивну рівнину Причорноморської западини. У північній частині по річкових долинах на поверхню виходять кристалічні породи докембрію, на південь фундамент знижується на значну глибину. В своїй рівнинній частині степові річки сильно замулені. У степовій частині дрібніші з них часто пересихають, утворюючи ланцюги ізольованих плес. Води цих річок мають значну мінералізацію з різкими коливаннями газового режиму. Постійна течія існує в більш крупних річках – Обіточній, Берді, Кальміусі, Міусі. Незважаючи на маловодність, фауна річок Приазов'я надзвичайно багата. У верхів'ях чимало третинних реліктів. У середніх ділянках значно розвинута і понто-каспійська фауна, частина представників якої цілком самобутня. Нарешті, в пониззях спостерігається розвиток багатої прісноводної, понто-каспійської, поетичної реліктової і морської евригалінної фауни.

Повертаючись до нижніх, дельтових ділянок причорноморських річок, що виходять безпосередньо в лимани, зазначимо, що й тут, на відміну від типових степових ділянок, відчутний значний розвиток тваринного і рослинного населення. Це – типові плавні, що є мініатюрними подібностями плавнів великих причорноморських рік, тільки дещо збіднені за видовим складом. Тут домінують густі зарості очерету, в які вклинюються поля, городи, сади, господарські будівлі. Серед плавнів є озера й стариці. У плавнях багато птахів: білоокий нирок, чібіс, кроншнеп, лисуха, кваква; із ссавців – водяний щур, плавневий пацюк, ондатра, трапляється видра.

В цілому водна фауна в дельтах річок багата і представлена прісноводним, лиманним солонуватоводним (переважно понто-каспійським) і евригалінним морським комплексом. Незважаючи на невеликі розміри дельтових (прилиманних) ділянок степових річок, тут досить багате рибне населення.