Сторінка
3

Суть і зміст рекультивації земель

Водогосподарський напрям рекультивації передбачає використання кар'єрних виїмок та інших техногенних знижень для різноманітних водоймищ, у тому числі рибницьких, а також для плавальних басейнів та ін.

Рекреаційний напрям рекультивації доцільний поблизу великих населених пунктів у поєднанні з водогосподарською рекультивацією. Для цієї мети можуть бути використані внутрішні та зовнішні відвали розкривних порід, які малопридатні для сільськогосподарської рекультивації.

Санітарно-гігієнічний напрям рекультивації можливий в усіх зонах поблизу населених пунктів і промислових підприємств у випадку необхідності біологічної або технічної консервації порушених земель, які негативно впливають на навколишнє природне середовище або рекультивація яких з подальшим використанням рекультивованих земель у народному господарстві неефективна.

Будівельний напрям рекультивації передбачає приведення порушених земель до стану, придатного для промислового і цивільного будівництва. Його можна використати поблизу населених пунктів будь-якої зони на породах, які за своїми фізико-механічними властивостями відповідають будівельним нормам і правилам (БНП).

Вибір виду й напряму рекультивації визначається природноекономічними умовами і в більшості випадків диктується тим, які землі були порушені в процесі розробки корисних копалин та як вони раніше використовувалися.

Наприклад, не можна однаково підходити до вибору виду рекультивації, якщо розробками родовищ порушені родючі чорноземи і малогумусні, безструктурні підзолисті або дерново-підзолисті грунти. Отже, вже сама ґрунтова характеристика значною мірою підказує, які треба приймати рішення. Аналогічну допомогу під час вибору виду й напряму рекультивації можуть надати такі показники, як ступінь і вид засолення, рівень ґрунтових і підґрунтових вод, спосіб розробки родовища та ін.

Ефективність рекультивації значною мірою залежить від строків і якості її проведення. При цьому треба врахувати, що відповідальність за своєчасну гірничотехнічну рекультивацію і передачу земель в належному стані, які звільнилися після завершення робіт із добування сировини, покладається на керівників гірничодобувних підприємств, а за своєчасне і раціональне використання - на землекористувачів, яким передаються рекультивовані землі.

3. Передумови вибору напряму рекультивації земель

Дослідження свідчать, що повторне використання рекультивованих земель може бути раціональним та ефективним лише у разі правильного вибору напряму відновлюваних робіт на порушених землях. Якраз такий підхід дозволяє пізніше відтворити порушений ландшафт і частково або повністю відновити флору й фауну, втрачену в процесі гірничих розробок.

При цьому треба врахувати, що приведення порушених земель у стан, придатний для повторного використання, не завжди може збігатися з попереднім їх призначенням.

Залежно від природних і соціально-економічних умов найчастіше використовуються такі напрями рекультивації: сільськогосподарський, лісовий, водогосподарський і будівельний.

Сільськогосподарська рекультивація можлива:

Ø у разі нанесення грунтового шару на сплановану поверхню відвалів, сформовану із рихлих нетоксичных порід;

Ø без нанесення грунтового шару за наявності на поверхні потенційно родючих розкривних порід для використання їх під сінокоси; Під сади придатні відвали, сформовані у верхній частині із потенційно родючих грунтів.

Ліси можна розміщувати на:

Ø придатних породах;

Ø на малопридатних і непридатних породах у разі нанесення потенційно родючих порід на поверхню для захоронения токсичних та непридатних для рослин порід.

Порушені землі, які не придатні для біологічної рекультивації, можна використовувати під промислове і цивільне будівництво.

Таким чином, правильний вибір напряму рекультивації повинен передбачати єдину мету - раціональне повторне використання порушених земель у народному господарстві.

Обґрунтування виду рекультивації і наступного використання рекультивованих земель проводиться в кожному конкретному випадку на основі сукупного врахування комплексу різних чинників (ціна землі і її призначення в народному господарстві, агрохімічний склад розкривних порід, географічне розташування, соціально-економічні чинники і перспективи розвитку району розробки родовища).

Наприклад, у районах з м'яким і помірним кліматом та розвинутим сільським господарством доцільно відновлювати порушені землі для використання їх під ріллю, сади, пасовища, сінокоси і т. д.

В районах, де сільськогосподарська рекультивація малоефективна або недоцільна через різні причини, необхідно визначити можливість використання рекультивованих земель під ліси або забудову.

Рекомендована література

1. Буевский Н.М., Зорин Л.Ф. Рекультивация земель, нарушенных горными разработками. -Донецк: Донбасс, 1969. -167-4 с.

2. Булавинцев В.И. Формирование животного населения на территориях, нарушенных открытыми разработками полезных ископаемых. Автореф. Канд. дис.- М., 1981.- 16 с.

3. Бурыкин A.M., Стифеев А.И. Рекультивация земель на Курской магнитной аномалии // Вестник с.-х. науки. - № I. - С. 19-28.

4. Бурыкин A.M. Принципы подбора культур-освоителей при рекультивации земель Курской магнитной аномалии //'Плодородие почв и удобрение: Научи, тр./ Воронеж, с.-х. ин-т, 1975. -Т. 72. - С. 68-71.

5. Бурыкин A.M., Сергеев М.В. Органическое вещество и плодородие восстанавливаемых почв // Вестник с.-х. науки. - 1985.- № 8.- С. 36-43.

6. Брюнинг Э. Применяемые методы мелиорации земель на отвалах в целях использования для нужд сельского и лесного хозяйства // Материалы междунар. симпозиума по вопросам рекультивации территорий, нарушенных промышленностью. - Катовице.- 12-17.X. 1965. - С. 189-192.

7. Варшавский A.M., Бунин И.А., Воронов А.Г. и др. Опыт рекультивации на буроугольных разрезах Украины // Добыча угля открытым способом. -1967.-№14.-С. 23-25.

8. Васильєва Н. Π. СІр\кІ>ра и продуктивное Іь лесов при ссіссівенном возобновлении на оівалах железорудьіч разработок Тульской области // Тсореіические и практические проблемы рекультивации земель.-М., 1975. С 267-274

9. Васильева Н.П., Каар Э.В Методы и направления десовос-сіановления техногенных ландшафюв // Программа и методика изучения гехноіенньїх биоценозов. М 1978. С. 115-135.

10. Васильева Н.П. Особенности развития сосны на фитоюксических отвалах//Растения и промышленная среда. Свердловск, 1980 Вып. 8.-С. 88-95.