Сторінка
4

Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин

Обробка донорів тканинними препаратами з вітамінами, вимивання ембріонів з використанням антибіотиків, розробка нових середовищ і попередня санація матки дозволяють збільшити їх імунологічний статус та вихід придатних ембріонів.

Використання аналогів гонадоліберинів або ЛГ ("Овогон-тіо") у схемах обробки донорів гонадотропними гормонами сприяє синхронній овуляції фолікулів та збільшує вихід придатних до пересадження ембріонів. Аналіз даних літератури засвідчує високу мінливість виходу придатних ембріонів при суперовуляції, зумовлену значною кількістю екзогенних та пов’язаних з ними ендогенних факторів. Тому залишається актуальною розробка способів корекції обмінних процесів у організмі донорів з метою збільшення виходу придатних до замороження та пересадження ембріонів.

На сьогодні приживлюваність пересаджених ембріонів у реципієнтів, як свідчать дослідження різних авторів, майже однакова, а в деяких випадках і перевищує рівень запліднюваності після першого штучного осіменіння самиць.

При трансплантації ембріонів ми маємо справу з додатковими як технічними, так і біологічними чинниками, що можуть негативно впливати на їх приживлення в організмі матері. Тому приживлюваність ембріонів на рівні 40-60 % при їх трансплантації можна вважати достатньо високим показником.

Вважають, що чинниками, які найбільше впливають на приживлюваність ембріонів, є: генотип плідника; якість зародків; відповідність дня циклу реципієнта і стадії розвитку зародка; якість виконаних процедур при пересадженні ембріонів. Основною умовою техніки пересадження ембріонів є чіткий ректальний контроль та відсутність травмування шийки і ендометрія матки, що часто залежить від інструментів.

Вірогідно впливає на приживлюваність зародків ступінь синхронізації циклів донора і реципієнта. Результат був кращим, коли трансплантували пізню морулу, ранню, пізню та бластоцисту, яка вилупилася. Якість пересаджених ембріонів впливає на їх приживлюваність більше, ніж стадія розвитку. Вона залежить від типу гонадотропного гормону та рівня суперовуляції у донорів. Кращі результати приживлюваності ембріонів отримують при пересадженні ембріонів від донорів, оброблених ФСГ, ніж ГСЖК. Якщо від донора отримують від 5 до 10 ембріонів на одне вимивання, то вірогідність їх приживлення у реципієнта збільшується на 9,5%.

Рекомендують пересаджувати ембріони реципієнтам з жовтими тілами відмінної та доброї якості, але такий відбір тварин не може бути гарантом високого рівня приживлюваності зародків у зв’язку з можливою низькою його секреторною функцією. У 23,6% випадків установлено невідповідність між даними ректального дослідження (наявність жовтого тіла) і низьким (<5,0 нмоль/л) вмістом прогестерону в крові реципієнта. Тільки 30,3% із таких телиць стали тільними, тоді як у групі реципієнтів з високим рівнем прогестерону в крові (>5,0 нмоль/л) — 57,3%.

Для зниження ранньої ембріональної смертності пересаджених зародків, яка складає до 25-30%, рекомендують підсилити ембріональний сигнал шляхом введення в матку одночасно з ембріоном трофобластичних клітин. Введення реципієнту екзогенного прогестерону в дозі 2 мг за 20 хвилин до пересадження ембріонів сприяє приживлюваності. Введення в піхву голштинських реципієнтів поліуретанових губок з прогестероном (3 г) відразу після пересадження ембріонів зумовило їх приживлення у 57,5% тварин порівняно з 39,8% у контролі. Тобто збільшення концентрації ендогенного прогестерону в крові реципієнтів на 7-й день статевого циклу, а також і введеного екзогенно, стимулювало приживлення ембріонів.

Вважають, що реципієнтів слід підбирати так само уважно, як і донорів. Вони повинні бути клінічно бездоганно здоровими. Вірогідність приживлюваності ембріонів збільшується, якщо реципієнт має вік, старший 252 днів. Повноцінні ембріони, пересаджені добрим реципієнтам, приживлювалися в 55,9% випадків, а такі ж зародки, трансплантовані посереднім телицям, — у 33,3%. У телиць-реципієнтів з нормальною вгодованістю рівень приживлюваності був більшим (53-55%), ніж у телиць з нижчою вгодованістю (44%). У корів-реципієнтів, закуплених на ярмарках, приживлюваність була на рівні 45,9%, а у відібраних у господарстві — 68,7%.

У Національному аграрному університеті були проведені дослідження, які показали, що приживлення ембріонів у самиці залежить від морфо-функціонального стану як організму в цілому, так і статевої системи на 7-8-й день статевого циклу, а саме від формування жовтого тіла, зростання вмісту в крові прогестерону та ЛПВЩ, зниження вмісту g-глобулінів та залежної від них бактерицидної активності крові (БАК), оптимального рівня обмінних процесів, особливо глюкози і каротину та інтенсивності сечового циклу. Всі ці процеси інтегруються нервовою системою, про що свідчать вольт-амперні характеристики біологічно активних точок матки і яєчників, зумовлені генотипом тварини. Врахування цих ендогенних факторів дозволило розробити ряд способів оцінки та відбору тварин для трансплантації та штучного осіменіння з метою збільшення приживлюваності ембріонів у самиць великої рогатої худоби при біотехнологічних методах відтворення (Шеремета В.І., 1999).

Літературні джерела переконливо доводять залежність відтворної функції корів від збалансованості раціонів за окремими мікроелеметами (мідь, марга-нець, цинк, кобальт, йод), вітамінами та природними сорбентами. Тому спеціалісти НАУ запропонували ряд прийомів корекції обмінних процесів для покращення результатів трансплантації ембріонів, один з яких полягав у комплексному застосуванні цих біологічно активних речовин при підготовці телиць-реципієнтів до пересадження ембріонів. На основі проведених досліджень були розроблені:

• а) спосіб підготовки тварин-реципієнтів;
• б) мінеральний премікс для здійснення цього способу (Богданов Г.О., Шеремета В.І., 1997).

Крім тривалої 2-3місячної підготовки телиць-реципієнтів згодовуванням їм раціонів, збагачених вітамінно-мінеральними добавками, на основі результатів цих досліджень був розроблений другий більш ефективний прийом корекції обмінних процесів в їх організмі з метою збільшення приживлюваності пересаджених ембріонів. Суть його полягає у використанні біологічно активних речовин у період стимуляції в реципієнтів статевої охоти аналогами простагландинів. Для цього був створений препарат "Глютам". Теоретична передумова його розробки полягала у необхідності участі його субстратів в енергетичному та пластичному процесах обміну в репродуктивних органах і гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій ендокринній системі з метою поліпшення умов для розвитку ембріонів та стимуляції їх приживлення.