Сторінка
3

Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин

У донорів в яєчниках для синтезу стероїдних гормонів і прогестагенів у жовтому тілі інтенсивно використовуються ліпіди. Під дією ФСГ відбувається перерозподіл ліпідів, у результаті чого збільшується їх вміст у матці. Також було встановлено, що ФСГ впливає на рівень синтетичних і біоенергетичних процесів не тільки в органах-мішенях (матка, яєчники), а й в екстрагенітальних органах телиць. У плазмі крові донорів, від яких отримували непридатні ембріони, рівень загального холестерину, фосфоліпідів та активності фосфатази був низький. Вважають, що рівень загального холестерину в крові тварин перед гормональною обробкою може служити критерієм відбору їх у донори, оптимальною є концентрація холестерину 100-170 мг%.

Про залежність ефективності впливу екзогенних гонадотропних гормонів від обмінних процесів свідчить необхідність врахування стану білкового обміну при використанні СЖК за дисфункції яєчників у корів. Найкращий ефект від застосування препарату спостерігається при концентрації загального білка на рівні 78,0-81,0 г/л. Про вплив на результати суперовуляції білкових обмінних процесів свідчить також високовірогідна позитивна кореляція між рівнем активності аланінамінотрансферази (АлАТ) плазми крові корів-донорів і життєздатністю отриманих ембріонів. У донори рекомендують відбирати корів, які мають активність АлАТ у межах 17-25 І.О.

Установлено прямо пропорційну залежність між кількістю вимитих ембріонів та фолікулів діаметром 2-3 мм у яєчниках донорів перед початком гормональної обробки. Але при цьому наявність домінуючого фолікула в стадії росту або регресії у період від еструсу до початку обробки на вихід ембріонів негативно не впливає. Хоча, за даними селекційних досліджень, у таких донорів була значно нижча кількість жовтих тіл після суперовуляції. Тож день естрального циклу, в який починають обробку ФСГ донорів, має велике значення для стимуляції суперовуляції. Кращі результати суперовуляції отримані при введенні його донорам на 9-й день циклу. Тому ретельний клінічний контроль еструсу у корів є важливою передумовою успішної, однак не гарантованої суперовуляції.

Відсутність жовтого тіла на яєчнику тварин свідчить про ановуляторний цикл, а значить і про неможливість гарантованої стимуляції поліовуляції, у зв’язку з чим у донорів перед обробкою ФСГ проводять ректальні дослідження яєчників на наявність жовтих тіл. Вважається, що жовте тіло діаметром 1,5 см є запорукою добрих результатів суперовуляції. Але відбір корів-донорів для стимуляції поліовуляції за станом жовтого тіла у день обробки не є достатньо точним.

Дослідження показали, що рівень поліовуляції у донорів залежить від рівня концентрації прогестерону та 17?-естрадіолу в крові. Для отримання значної кількості придатних ембріонів повинен бути нормальним гормональний профіль крові донорів, який полягає у збільшенні концентрації прогестерону та 17?-естрадіолу після введення гонадотропних гормонів, зниження вмісту прогестерону в період еструсу та швидке його збільшення після овуляції. Оптимальною перед обробкою донора гонадотропними гормонами є концентрація прогестерону у кількості не менше 2 нг/мл. Водночас концентрація прогестерону у плазмі крові донорів >1 нг/мл і комплексна вітамінізація дозволяють отримати до 80% позитивно реагуючих корів від кількості оброблених і вихід придатних ембріонів більше 50%. Установили, що в день обробки концентрація прогестерону в молоці корів, які позитивно чи негативно реагували на гонадотропін, позитивно корелювала (r=0,78) з кількістю жовтих тіл після суперовуляції. Тому рекомендують не обробляти донорів, у яких концентрація прогестерону в молоці менше 6 нг/мл на 8-й день статевого циклу, і здійснювати обробку тільки донорів з вмістом гормону більше 10 нг/мл.

Але є й інша точка зору. Був отриманий протилежний результат, який засвідчив, що рівень прогестерону в день першої гормональної обробки не впливає на кількість овуляцій та життєздатних ембріонів. Крім того виявили, що концентрація прогестерону в молоці донорів у період між початком індукції суперовуляції та ін’єкцією простагландину негативно корелює (r= -0,68) з виходом життєздатних ембріонів, який не залежить також від вмісту гормону в плазмі крові на 2-3 день еструсу.

Яєчники донорів будь-якого віку реагують на екзогенні гонадотропіни, але ефективність реакції різна. Так, стимулюючи суперовуляцію СЖК у телиць віком 6-7 місяців, отримали 40 яйцеклітин та 4 ембріона. Найкращі результати при індукції суперовуляції отримують від донорів молочних порід у віці 3-5 лактації, а м’ясних корів з середньою вгодованістю — у 6-8 років. Дані роботи Breuel K.F. et al (1991) підтверджують, що на вихід придатних ембріонів при суперовуляції впливає вік донора, доза ФСГ та їх взаємозв’язок.

Рівень суперовуляції та вихід придатних ембріонів залежать також від породи та лінії, з якої походить донор. Наприклад, донори симентальської породи більш схильні до суперовуляції, ніж корови чорно-рябої породи. На результати поліовуляції негативний вплив здійснює інбридинг, ефект якого проявляється при штучному осіменінні донорів. При чому інбредна депресія більш сильно виражена при віддалених ступенях спорідненості.

Вихід придатних ембріонів залежить від способу їх вимивання. Так, у 1979 р. при користуванні хірургічним методом від установлених овуляцій отримували 70% ембріонів, а нехірургічним — лише 20%. У вісьмидесятих та дев’яностих роках при нехірургічному вимиванні цей показник підвищився до 60-95%. Установлено, що на процес вимивання ембріонів впливають різні фактори: вік донора, конструктивні особливості катетера для вимивання, місце постановки його в матці, а також морфофункціональні особливості статевої системи і тип застосованого гонадотропного гормону. Так, після еструсу збільшується складчастість покривного епітелію та товщина залозистого, яка досягає максимальної на 7-10 день циклу. Одноразове введення пролонгованого ФСГ спричинює значне збільшення товщини призматичного епітелію матки і в 1,4 разу збільшення в полі зору мікроскопа кількості крипт в ендометрії. У донорів, які суперовулювали на 3-й день естрального циклу, в матці було 38% незапліднених яйцеклітин та дегенерованих ембріонів. На 7-й день були вимиті з яйцепроводів тільки 1,6% ембріонів на стадії 16 клітин, 65% містилися у краніальній, 23% у медіальній та 10% у каудальній частинах матки. Така локалізація ембріонів зумовлена варіабельністю строків початку, закінчення та тривалості овуляційного процесу і, звісно, буде впливати на їх вихід залежно від розміщення катетера в матці та за рахунок виходу незапліднених яйцеклітин. З метою збільшення кількості запліднених яйцеклітин та поліпшення якості ембріонів рекомендують осіменяти донорів з інтервалом 22-24 години через 48-50 годин після обробки простагландином, яку припиняють за 94-96 годин до вимивання, причому на кожне осіменіння використовують сперму з кількістю 6-10 млн. активних сперміїв у дозі.