Сторінка
1

Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин

Втручання людини в процес розмноження тварин призвело до запровадження у ветеринарній практиці та сільському господарстві біотехнологічних методів (штучного осіменіння, трансплантації ембріонів, довготривалого збереження сперми та зародків, клонування, запліднення яйцеклітин і культивування in vitrо, отримання трансгенних тварин тощо). Це дозволяє вирішити ряд проблем, пов’язаних із подоланням неплідності, профілактикою захворювань, збереженням видів і порід, селекційним процесом, що має на меті отримання тварин з новими продуктивними властивостями та підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. Найбільшого практичного значення в Україні в галузі тваринництва набули методи штучного осіменіння та трансплантації ембріонів.

Розробка нехірургічного методу трансплантації значно знизила затрати на її проведення, інтенсифікувала наукові дослідження з метою вдосконалення методу та сприяла виникненню нових напрямків у біології відтворення, які без трансплантації не могли б знайти практичного втілення. Серед них слід назвати кріоконсервацію ембріонів і ооцитів, культивування і запліднення ооцитів in vitro, культивування ембріонів in vitro, визначення статі ембріонів, а також отримання трансгенних тварин. Розвиток цих напрямів нерозривно пов?язаний з досягненнями біологічних наук, особливо таких як генетика, експериментальна ембріологія, молекулярна біологія, фізіологія, кріобіологія та інших.

Нині метод трансплантації є ключовою ланкою біотехнології відтворення в тваринництві, науки, що розробляє методи прискореного розмноження існуючих і створення нових генотипів із заданими властивостями не характерними для даного виду тварин. Головними напрямками біотехнології відтворення є клітинна інженерія, в основі якої знаходиться культивування in vitro клітин та ембріонів і генетична інженерія, яка направлена на одержання трансгенних тварин завдяки конструюванню in vitro рекомбінантних ДНК, клонуванню генів, та введенню чужорідної ДНК в геном зиготи.

В Україні метод трансплантації ембріонів в основному застосовується в генетичних і селекційних програмах. Нині метод трансплантації органічно вписується у великомасштабну селекційну роботу, в якій особливе значення має роль бугаїв-плідників у покращенні популяції скота. Підраховано (Иогансон И., 1966), що генетичне покращення продуктивності в молочному скотарстві на 76 % залежить від відбору молодих бугаїв за результатами оцінки їх батьків і тільки на 33% — від відбору за продуктивністю матерів. Водночас, можливість виявлення особливо цінних бугаїв-плідників залежить від наявності та племінної оцінки маточного поголів?я. Об?єднання цих двох методичних прийомів селекції, завдяки одержанню значної кількості бугайців від генетично цінних корів при трансплантації ембріонів, дозволяє поліпшити її результативність.

Крім того, метод трансплантації ембріонів має велику цінність для впровадження таких генетичних програм, як швидке створення цінних родин, ліній і типів тварин у товарних стадах, розповсюдження в породі мутантних генів, що підвищують стійкість до захворювань, або, навпаки, виявлення та видалення рецесивних генів. Метод дозволяє прискорити темпи селекції в наслідок підвищення частоти зміни поколінь за рахунок отримання ембріонів від самиць, що не досягли статевої зрілості.

Метод трансплантації дозволяє збільшити м?ясну продуктивність стад молочного напрямку продуктивності шляхом підсадки ембріонів коровам з продуктивністю нижче середньої, на 7-8 день після штучного осіменіння і в результаті збільшує шанс отримати двоє телят. Наприклад, в Ірландії в такий спосіб отримали 78% двоїнь у фінської худоби проти 2,8% при природній продуктивності. Інший шлях збільшення кількості двоїнь у стаді полягає в прискореному розмноженні нащадків від корів, які систематично приносять двійні.

Для виведення та розведення нових або покращення аборигенних порід практикують міжнародний обмін тваринами. Використання з цією метою трансплантації ембріонів дозволяє значно зменшити вартість поголів’я, яке закуповують, а також придбати найкращий селекційний матеріал. Так, у 1993-1994 рр. Україна закупила заморожені ембріони абердин-ангуської породи американської селекції. Рівень приживлюваності цих ембріонів у телиць-реципієнтів у різних господарствах в середньому становив 51%. З отриманих телят-трансплантантів були сформовані племінні репродуктори породи. Україна є лідером серед країн СНД за кількістю ембріопересадок від племінних тварин. За допомогою цього методу отримано понад 3000 тис. телят-трансплантантів (О.Бугров та ін.,1999) та проведено більше 4000 тис. пересадок в 38 господарствах (В.Мадісон, Л.Мадісон, 1998).

У молочному та м?ясному скотарстві України на підґрунті адаптованих порід та з використанням більш продуктивних імпортних були виведені та створюються нові породи. Але породоутворюючий процес призводить до зменшення поголів’я адаптованих та аборигенних порід, втрати цінних генів та генетичних поєднань. Саме тому на цьому етапі розвитку необхідно виділити додаткові кошти для збереження генетичних ресурсів, тому що в період розквіту генетичної інженерії саме на їх базі будуть створюватися принципово нові генетичні варіанти. Міжнародною спільнотою рекомендовано для кожної породи зберігати заморожену сперму не менше 25 неспоріднених плідників та ембріони від не менше 25 варіантів спарювань.