Сторінка
1

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми

Використання у контрольно-аудиторському процесі роз­рахунково-аналітичних методичних прийомів дає змогу вста­новити загальний стан об'єктів контролю: невиконання дер­жавного замовлення випуску продукції народного споживання, зниження продуктивності праці проти запланованої, нерит-мічність виробництва продукції, збільшення браку, збитко­вість окремих видів продукції, перевитрати металу проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.

Крім того, розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно вплину­ли на результати фінансово-господарської діяльності вироб­ничих одиниць підприємства, об'єднання, а також встановити подальший напрям контрольно-аудиторського процесу з метою виявлення місць зосередження різних втрат і пере­витрат, а також конкретних осіб, відповідальних за незадо­вільні результати господарювання. При проведенні контро­лю такі методичні прийоми поєднують із документальними.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми об'єднують економічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи, які у контрольно-аудиторському про­цесі використовуються з ЕОМ.

Економічний аналіз у фінансово-господарському контролі і аудиті застосовується при перевірці виробництва і реалі­зації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фондів і матеріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості окремих видів продукції, визначенні рентабель­ності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин важливим завданням конт­ролю є виявлення фактів зменшення обсягів реалізації про­дукції у державній звітності за договорами з іншими під­приємствами та заниження отриманого валового доходу з метою ухиляння від оподаткування.

Одним із прийомів перевірки звітних даних про вироб­лену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції (табл. 5.2).

Із даних табл. 5.2 видно, що на підприємстві утворився значний обсяг нереалізованої продукції. За оптовими ціна­ми, прийнятими у плані, залишок нереалізованої продукції на кінець року становив 240 400 грн., а за собівартістю — 210 300 грн., тобто збільшився відповідно на 146 316 (240 400 - 94 084), і за виробничою собівартістю 130 238 (210 300 - 80 062) грн.

За допомогою документальних методичних прийомів у процесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахун­ках "Основне виробництво", "Готова продукція", "Товари відвантажені, виконані роботи і послуги", "Реалізація" і "Внут-рішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг" встанов­люють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутко­вано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому

Таблиця 5.2

Баланс товарної продукції, випущеної і реалізованої за підконтрольний період швейним об'єднанням 'Талант", грн.

не надійшла за неї оплата. Це дає змогу вивчити викривлення обліку обсягів продукції при виробництві і на стадії реаліза­ції її покупцям. Зокрема, необхідно здійснити інвентаризацію залишку продукції на кінець року на складах підприємства. Трапляються випадки, коли фактичний залишок нереалізо­ваної продукції відображений неправильно. Продукція реа­лізована, на складах її значно менше, але гроші на рахунок підприємства повністю не надійшли, а залишилися на рахун­ках у зарубіжних банках, відкритих на вигаданих осіб.

Статистичні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, створюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріального виробництва. Сукупний продукт ви­никає у результаті складних виробничих зв'язків як усере­дині окремих підприємств, так і між галузями. При цьому продукція одного виду використовується як вихідний мате­ріал при виробництві продукції іншого виду, що, природно, призводить до повторного обліку перенесеної вартості у за­гальній вартості виробленої продукції, наприклад викорис­тання тканин при пошитті одягу, шкіряної сировини при виробництві взуття. У зв'язку з цим плани виробництва ви­конуються підприємствами без особливих зусиль завдяки використанню дорогоцінної сировини.

Завданням контролю є проведення статистичних розра­хунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на вико­нання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при вста­новленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що особливо важливо для контролю виконання дер­жавного замовлення на виробництво товарів народного спо­живання, при контролі використання робочого часу, визна­ченні рівня продуктивності праці та її оплати, обчисленні індексу витрат на 1 грн. товарної продукції та інших показни­ків, які характеризують виробничу і фінансово-господарську Діяльність підприємства.

Економіко-математичні методи використовують у фінан­сово-господарському контролі для встановлення оптималь­них виробничих ситуацій і зіставлення їх із факторами, які склалися у процесі виробництва. Передусім до них треба

віднести методи лінійного програмування, за допомогою яких визначають оптимальний варіант плану, наприклад викорис­тання автомобілів при виконанні транспортного процесу. При цьому вирішують такі завдання: