Сторінка
3

Податкова система України , її становлення та розвиток

У разі сплати всіх податків та зборів, регламентованих чинним податковим законодавством, підприємство зобов'язане пере­казувати до бюджету 40-46% (залежи о від структури ціни та виду діяльності) створюваної ним дода­ної вартості [114]. Як свідчать роз­рахунки науковців [125], у 1995 р. економіка держави працювала зі значним податковим навантажен­ням - сукупна номінальна подат­кова ставка була вищою від оп­тимальної на 10,6%, а в 1996 р. -на 12,6%. У подальшому цей роз­рив трохи зменшився і в 1997 р. дорівнював 7,8%, у 1998 р. - 7,2%, а в 1999 р. -5,0%.

«Великі податки нічим не мо­жуть бути виправдані» [45]. Над­мірне податкове навантаження зумовило банкрутство багатьох платників податків і значно більшою мірою - їх перехід у тіньо­ву економіку.

Недосконалістю податкової системи в Україні є також дефор­моване співвідношення між пря­мими та непрямими податками. Світовий досвід переконує, що ча­стка непрямих податків у доходах бюджету не має перевищувати 10-15% [43, с. 39]. У нашій же сис­темі оподаткування непрямі по­датки перевищують 40% [131, с. 212]. Велика частка непрямих по­датків, насамперед, податку на додану вартість та акцизного збо­ру, в структурі податкових надход­жень свідчить про фіскальність податкової системи. Внаслідок за­вищення частки непрямих по­датків втрачається можливість ви­користання механізму оподаткування для стимулювання виробництва. Непрямі податки (Пн) зумовлюють зростання цін на продукцію, роботи та послуги (Ц), що за певного сукупного платоспроможного попиту веде до зменшення обсягів реалізації (Р), відповідно, і скорочення обсягів виробництва продукції (В підприємствами -виробниками! Логіку цього зв'язку у формалізованому вигляді можна зобразите так:

Пн ↑→ Ц ↑→ Р ↑→ В ↓

Подорожчання продукції через непрямі податки знижує її конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку [127].

Невиправдано великими є і сьогоднішні ставки нарахувань на заробітну плату, яку підприємства виплачують працівникам, - 36,8% від фактичних витрат на оплату праці (32% - збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 2,9% - збір на обов'язкове со­ціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності; 1,9% -збір на обов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття). Крім названих зборів та внесків додатково на­раховуються внески до фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві, розмір яких визначається для окремих галузей господарства залежно від класу професійного ризику і становить від 0,84% до 13 8% фактичних витрат на опла­ту праці. Хоча сьогодні нарахуван­ня на заробітну плату поступово зменшуються (до 01.07.97 р. сукуп­на ставка нарахувань становила 51%, до 01.07.98 р. - 47,5%, до 01.01.99 р. - 42,5%), вони все ще підривають зацікавленість суб'єк­тів господарювання у легальній виплаті заробітної плати, змушу­ють шукати можливості цих вип­лат з неофіційних джерел, що, в свою чергу, зменшує базу оподат­кування.

Слід зазначити, що є й інший чинник негативного впливу не­прямих податків, «прив'язаних» до заробітної плати, на фінансо­во-господарську діяльність під­приємств. І полягає він у тому, що підприємства з великою трудо­місткістю (а, відповідно, і зарплатомісткістю) перебувають у гірших умовах, ніж підприємства, на яких рівень заробітної плати в структурі витрат є нижчим. Це пов'язано з процесами ринкового ціноутво­рення на продукцію (роботи, по­слуги) - високий рівень заробіт­ної плати зумовлює зростання цін не тільки за рахунок самої заро­бітної плати, але й нарахувань на неї. Як показали дослідження [99], за роки реформування еко­номіки на ринкових засадах най­більший спад виробництва внас­лідок дефіциту платіжних засобів, боргів з заробітної плати, забор­гованості перед бюджетом та кон­трагентами відбувся на підпри­ємствах з низьким рівнем капіта­ломісткості і високими питомими витратами праці (машинобуду­вання, металообробка, легка про­мисловість, капітальне будівниц­тво). Водночас частка продукції підприємств, де рівень податко­вого навантаження на оплату праці був нижчим (чорна металур­гія, паливна промисловість, елек­троенергетика), зростала.

Істотними недоліками подат­кової системи є нестабільність, недосконалість та громіздкість податкового законодавства. Так, тільки щодо податку на додану вартість за два роки було ухвале­но 40 законів про внесення змін і видано більше 100 роз'яснень та уточнень [114]. Нестабільність, часті зміни податкового законо­давства зумовлені як об'єктивни­ми, так і суб'єктивними чинника­ми. Об'єктивні - це нестабільність ситуації в економічній та фінан­совій сферах, яка вимагає вжит­тя термінових заходів для збільшення надходжень до бюд­жету; суб'єктивні - ухвалення по­милкових рішень з питань подат­кового законодавства, зумовле­не недостатньою компетентністю, незнанням закономірностей опо­даткування, а також відсутність науково обгрунтованої системи оподаткування та введення законодавчих норм, запозичених із західного податкового права, які не відповідають нашим умовам і часто потребують суттєвого кори­гування [185, с. 16]. Податкові закони часто ухвалюються по­спіхом, без належного економіч­ного обгрунтування і розрахунків. Незрілість та недосконалість по­даткового законодавства, зумов­лені його становленням, також вимагають частого внесення ко­рективів та доповнень.

Громіздкість (понад 1030 нор­мативно-правових актів [64, с. 123]) та строкатість податкового законодавства: закони, укази Президента, декрети та постано­ви Кабінету Міністрів України, чис­ленні положення, інструкції, лис­ти, роз'яснення тощо - зумовлю­ють неузгодженість та супереч­ливість окремих податкових доку­ментів.

Нестабільність податкової си­стеми як за видами податків, ба­зою оподаткування, податковими ставками, так і за методами обчис­лення податків, термінами їх спла­ти, а також громіздкість податко­вого законодавства негативно впливають на діяльність суб'єктів господарювання. З одного боку, вони не дають змоги достовірно планувати основні фінансові по­казники (виторг, прибуток), а з іншого - призводять до великих штрафних, часто не зовсім обгрунтованих, санкцій. Адже якщо норма податкового закону допускає двозначності та різночитанні, то податківець і підприємець завжди будуть тлумачити її по-різному. так, як це вигідно кожному з них. А помилки податківців нерідко завдають підприємницьким структурам великих збитків і навіть призводять до банкрутства. Недосконалість податкової системи! впливає на поведінку підприємців, змушує їх відмовлятися від І легальних методів господарювання, ухилятися від сплати податків.

Недоліком сучасної системи оподаткування є також величез­ні кількість податкових пільг, що зумовлює порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справед­ливості. Тільки у 2000 р. через податкові пільги до бюджету не надійшло 30 млрд. грн., або 46,5% суми можливих надходжень. Відношення пільг до суми фактич­ні/їх податкових надходжень становило 1:1,35 [63]. Станом на 1 липня 2000 р. в Україні було зареєстровано 749535 платників податків, з яких 105632 платни­ки, або 14,1 відсотка, користува­лись податковими пільгами [64, с.62]. Не кращою була ситуація і в 2001 p., коли загальна сума податкових пільг з усіх видів по-перевищила 36 млрд. грн., спричинило прямі втрати бюджету в сумі більш ніж 21 млрд. грн. ці втрати щодо затвердженого бюджету становили 51%, а щодо зведеного - майже 41%. З указа­ної суми не мають достатнього обгрунтування понад 30% пільг, що становить 6,3 млрд. грн. [154]. Основною вадою чинної практи­ки надання пільг є відсутність ек­спертних оцінок щодо масштабів перерозподілу фінансових ре­сурсів, економічних та соціальних наслідків цього перерозподілу. Надмірна кількість податкових пільг зумовлює неможливість зни­ження податкового навантажен­ня в цілому, створює неоднакові економічні умови для господарю­вання, знижує конкурентоспро­можність товаровиробників, поси­лює кризові явища в економіці.