Сторінка
7

Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа - природні небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей)

На сьогоднi iснують сучаснi методи прогнозування ураганiв. Кожне пiдозрiле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологiчними супутниками з космосу, лiтаки метеослужби летять до "ока тайфуну", щоб отримати точнi данi. Ця iнформацiя закладається в комп’ютери, щоб розрахувати шлях i тривалiсть урагану та заздалегiдь сповiстити населення про небезпеку.

Досить небезпечне явище — смерчi, вони трапляються частiше, нiж урагани й тайфуни. Щорiчно в Америцi спостерiгасться близько 900 смерчiв, якi там називають торнадо. Найчастiше це стихiйне лихо трапляється на територiї штатiв Техас i Огайо, де вiд нього гине в середньому 114 осiб на рiк.

Смерчi утворюютъся тодi, коли стикаються двi великi повiтрянi маси рiзної температури i вологостi, до того ж в нижнiх шарах повiтря тепле, а в верхнiх — холодне. Тепле повiтря, звичайно, пiднiмається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка мiститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вiтер, котрий вiдхиляє вбiк потiк теплого повiтря, який пiднiмається вгору, то виникає вихор, швидкiсть якого досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє:

➔ нищення будівель;

➔ пожежі;

➔ руйнування різноманітної техніки;

➔ вихровi рухи повiтряних потокiв смерчу здатнi пiднiмати машини, потяги, мости.

І водночас смерчi здатнi на дивнi речi. В одному мiсцi вихор пiдняв у повiтря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 3600 i опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчi i в Укранi, пiвденнi смерчi спостерiгаються на Чорному та Азовському морях.

Аналогiчно ураганам смерчi спочатку розпiзнають з космiчних метеорологiчних супутникiв погоди, а потiм за допомогою зйомок прослiдковують їх розвиток та рух.

Деякі рекомендації щодо правил поведiнки при ураганах

➔ отримавши повiдомлення про ураган, необхiдно щiльно зачинити дверi, вікна;

➔ з дахів та балконiв забрати предмети, якi при падiннi можуть травмувати людину;

➔ в будiвлях необхiдно триматися подалi від вiкон, щоб не отримати травми вiд осколкiв розбитого скла;

➔ найбезпечнiшими мiсцями пiд час урагану є пiдвали, сховища, метро та внутрiшнi примiщення перших поверхів цегляних будинкiв;

➔ коли ураган застав людину на вiдкритiй мiсцевості, найкраще знайти укриття в западинi (ямi, яру, канавi);

➔ ураган може супроводжуватись грозою, необхiдно уникати ситуацiй, при яких збiльшується ймовiрнiсть ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до лiнiй електропередач тощо.

Пожежi. Причинами виникення пожеж є недбала поведiнка людей з вогнем, порушення правил пожежноi безпеки, природнi явища (блискавка, посуха). Вiдомо, що 90% пожеж виникає з вини людини i тiльки 7-8% спричиненi блискавками.

Пожежi — це неконтрольований процес горiння, який викликає загибель людей та нищення матерiальних цiнностей.

Пiд час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом тисячолiть. Пiсля пожеж у гiрських районах розвиваються ерозiйнi процеси, а в пiвнiчних — вiдбувається заболоченiсть лiсових земель.

Основними видами пожеж як стихiйних лих, якi охоплюють великi територiї (сотнi, тисячi, мiльйони гектарiв), є ландшафтнi пожежi — лiсовi і степовi.

Лiсовi пожежi подiляють на низовi, верховi, пiдземнi. За iнтенсивнiстю горiння лiсовi пожежi подiляються на слабкi, середнi, сильнi.

Лiсовi низовi пожежi характеризуються горiнням сухого трав‘яного покрову, лiсової пiдстилки i пiдлiску без захоплення крон дерев. Швидкiсть руху фронту низової пожежі становить вiд 0,3-1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум‘я — 1-2 м, максимальна температура на кромцi пожежi досягас 9000 С.

Лiсовi верховi пожежi розвиваються, як правило, з низових i характеризуються горiнням крон дерев. При швидкiй верховій пожежi, полум‘я розповсюджується з крони на крону з великою швидкiстю, яка досягає 8-25 км/год, залишаючи деколи цiлi ділянки незайманого вогнем лісу. При стiйкiй верховiй пожежi вогнем охопленi не тiльки крони, а й стовбури дерев. Полум‘я розповсюджується зi швидкiстю 5-8 км/год, охоплює весь ліс вiд грунтового шару до верхiвок дерев.

Пiдземнi пожежi виникають як продовження низових або верхових лiсових пожеж i розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибинi 50 см. Горiння йде повiльно, майже без доступу повiтря, зi швидкiстю 0,1-0,5 м/хв, видiляється велика кiлькiсть диму i утворюються прогари (пустоти, якi вягоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горiння може тривати довго, навiть взимку пiд шаром грунту.

Степовi (польовi) пожежi виникають на вiдкритiй мiсцевостi, де є суха пожухла трава або збiжжя, яке дозрiло. Вони мають сезонний характер i частiше бувають влiтку, рiдше навеснi й практично вiдсутнi взимку. Швидкiсть їх роэповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лiсовими низовими пожежами є:

➔ засипання вогню землею;

➔ заливання водою (хiмiкатами);

➔ створення мiнералiзованих протипожежних смуг;

➔ пуск зустрiчного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше. Її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду i пускають зустрiчний вогонь. Степовi (польовi) пожежi гасять тими ж засобами, що i лiсовi.

Гасіння підземних пожеж здiйснюється в бiльшостi випадкiв двома заходами. При першому заходi навколо торф‘яної пожежi на вiдстані 8-10 м вiд її краю копають траншею глибиною до мінералiзованого шару грунту або до рiвня грунтових вод i заповнюють її водою. При другому заходi влаштовують навколо пожежi смугу, яка насичена розчинами хiмiкатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успiху не мали.