Сторінка
1

Спасо-Преображенський собор у Чернігові

Найдавнішою пам’яткою архітектури часів Київської Русі, старшою за Софійський собор у Києві, яка добре збереглася до наших днів і продовжує функціонувати, -- є Спасо-Преображенський собор у Чернігові. Це – не просто окраса Чернігова, святиня давнього Чернігово-Сіверського князівства, а й справжнє архітектурне диво, розповідає власкор РІСУ Любов ПОТАПЕНКО.

Планувально-просторове рішення собору унікальне: подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. У ньому поєднано схему візантійського хрестово-купольного храму з елементами романської базиліки. Цей факт може бути пояснено таким чином: фундатор Спасо-Преображенського собору князь Мстислав (брат Ярослава Мудрого), який до Чернігова князював у Тмутаракані, саме звідти запросив майстрів, які були обізнані з традиціями культового будівництва в Малій Азії та Закавказзі, де на той час і були поширені подібні храми.

Отож чернігівський князь Мстислав Тмутараканський заклав названий собор на кілька років раніше, ніж його брат Ярослав Мудрий розпочав у Києві спорудження Софійського собору. А саме – десь близько 1030 року.

За переказами, кам’яний храм збудовано на місці дерев’яної церкви, яка, в свою чергу, була зведена на місці язичницького капища. Літописи ж уточнюють: після вдалого походу Мстислава Тмутараканського і Ярослава Мудрого на Червону Русь (сучасну Галичину) і приєднання її землі до давньоруської держави і було розпочато будівництво в середині князівського дитинця величної споруди. Але, як розповідає той же літопис, 1036 року Мстислав вийшов на полювання, захворів і помер. При ньому були виведені лише стіни на висоту „скільки можна дістати рукою, стоячи на коні”. Однак князя було поховано в цьому недобудованому храмі. Можливо, храм добудовувався вже не за часів входження Чернігівського князівства в державу Ярослава Мудрого, а при наступному чернігівському князеві Святославові, якого також було поховано в цьому храмі, хоча Святослав і помер Великим князем у Києві.

Навіть до завершення будівництва цей храм став головною святинею Чернігово-Сіверської землі: тут зберігалися мощі святих та чудотворні ікони, тут упокоювалися князі і духовні владики єпархії. Майже 900 років Спасо-Преображенський собор був кафедральним собором Чернігівської єпархії і центром громадського і державного життя: цілуванням хреста і присягами тут скріплювалися договори між князями.

Цей собор тринефний, його ширина 22,4 метра, довжина з апсидами – 35,25 метра, висота від підлоги до низу склепіння центральної бані – 30 метрів. Внутрішній розмір храму відповідає сучасному дев’ятиповерховому будинку, широкий фундамент заглиблений у грунт на 2,8 метра, стіни, що мають товщину 1,4 метра, до нашого часу дожили майже не пошкодженими. А складність просторово-планувальної конструкції споруди досі примушує фахівців сперечатися з приводу того, до якого ж типу варто віднести храм: чотири-, шести- чи восьмистовпного.

Інтер’єри собору вражають величчю: криволінійні поверхні численних арок ритмічно повторюються, підкреслюючи висоту середньої частини храму. Усі внутрішні поверхні стін, склепінь і стовпів мали фресковий розпис. Дуже багатою була кольорова палітра інтер’єру, розписи якого доповнювалися яскравою підлогою з кольорового каміння та полив’яних керамічних плиток – смальти. Хори було обгороджено різьбленими плитами червоного кольору, колони було зроблено з білого мармуру і мали різьблені капітелі.

З літописів відомо, що в соборі (крім його засновника з дружиною Анастасією і сином Євстафієм) покоїлися такі особистості: чернігівський, а потім київський князь Святослав Ярославович (1076 р.), його син Гліб (1078 р.), Олег Святославович (1115 р.), Володимир Давидович (1161 р.), Святослав Ольгович (1165 р.), Всеволод Святославович (1196 р.). У соборі знайшли вічний спокій ієрархи Чернігівської єпархії Лазар Баранович (1693 р.) та Амвросій Дубкевич (1750 р.). Також тут був похований місцевий чернігівський святий Ігор Ольгович. Головними святинями собору, що зберігалися тут до 1917 року, були мощі князя Ігоря Ольговича і митрополита Костянтина, які знаходилися в землі біля стін храму, а також мощі святителя Феодосія Углицького, чернігівського архієпископа, які лежали відкритими в соборі (у срібній раці вагою понад 240 кг).

Крім мощів тут зберігалася й дуже шанована на Чернігівщині чудотворна ікона (з середини XVII ст.) Ріпкинської Божої Матері.

Окремо варто сказати й про так звану Смоленську ікону Божої Матері. За часів Київської Русі зображення Одигітрії до Спасо-Преображенського собору Чернігова привезла 1046 року донька візантійського імператора Костянтина Мономаха Анна, яка вийшла заміж за князя Всеволода Ярославовича. Їхній син Володимир Мономах у 1097 році почав князювати в Смоленську, де збудував храм, у який перевіз з Чернігова цю ікону і яка відтоді почала називатися Смоленською. Вважається, що завдяки їй у 1239 році хан Батий не зміг узяти Смоленськ. Спаський собор протягом століть зазнав багато руйнацій та перебудов. У 1239 році, під час навали хана Батия, було поруйновано склепіння і знищено бані.