Сторінка
2
Під час відновлення у XVII столітті вже надбудовано апсиди і зведено барокові бані. Значно перебудовано храм і після пожежі 1750 року. Наприкінці XVIIІ століття було надбудовано сходову вежу з північно-західного фасаду, таку ж зведено й на місці зруйнованої хрестильні з півдня, зроблено нові верхи, усі фасади потиньковано й побілено. У 1818 році біля західного, північного і південного порталів зведено просторові тамбури, а в кінці ХІХ століття позолочено верхи і собор набув сучасного вигляду. Не менш бурхлива доля спіткала й внутрішнє оздоблення та іконостас храму.
Здавна за стародавнім звичаєм, у соборі вивішувалися прапори захисників міста. Навіть на початку ХХ століття тут зберігалися козацькі прапори: 18 прапорів чернігівського ополчення часів війни з Наполеоном і 11 прапорів ополчення часів Кримської війни 1853-1856рр.
У ризниці храму зберігалося багато богослужбових предметів із коштовних матеріалів, подарованих у різні часи жителями міста та почесними гостями. Ці предмети мали велику художню та історичну цінність, але, на жаль, залишилося їх дуже небагато. І знаходяться вони нині в Чернігівському історичному музеї. Серед них є унікальна робота місцевих ювелірів 1771 року – оклад Євангелія з рельєфними зображеннями. З опису в літературі відомо, що у вівтарі храму була срібна з позолотою дарохранильниця у вигляді двох’ярусного саркофага вагою 16,5 кг, подарована храму в 1782 році, а також хрест від 1638 року, соборне крісло на горнім місці, подароване імператрицею Катериною під час її перебування в Чернігові 1787 року, велика кількість старовинних риз, серед яких і вбрання святителя Феодосія Чернігівського (Углицького).
1923 року в соборі було виявлено фреску 11 століття із зображенням півпостаті святої Фекли (Теклі). Фреска була під товстим шаром тиньку, котрий рятував її від численних пожеж. 1926 року фреску було знято зі стіни і перенесено в Чернігівський крайовий історичний музей, де вона зберігалася до війни 1941 року. Під час війни експонати музею згоріли. На щастя, залишилася дуже вдала і точна копія, створена в 1934 році, яка нині зберігається в Софійському заповіднику Києва.
У 1926 році радянська влада заборонила богослужіння в Спасо-Преображенському соборі і на початку 30-х передала споруду в розпорядження бази „Головросмасложирзбуту”, де було влаштовано склад. У 1937-у собор передано в розпорядження історичного музею. В 1942 році окупаційна німецька влада відновила богослужіння і храм діяв до 1961 року. Після чого знову став належати музею, і лише в кінці 80-х років минулого століття, під кінець періоду так званої „перестройки”, повикидавши з храму на вулицю музейне начиння, громада УПЦ (МП) насильно захопила споруду і в ній знову було поновлено богослужіння. Однак і досі законність переходу храму від музею до релігійної громади викликає чимало запитань як у фахівців, так і у простих городян.
Завантажити реферат1 2