Сторінка
7
Насправді, всяке знання про Отця здійснюється через одкровення Сина в Святому Дусі, так що ці обидві (істоти), Яких пророки називають тваринами чи життями, слугують причиною пізнання про Бога Отця. І як про Сина говориться, що “Хто є Отець, не знає ніхто, крім Сина, і кому Син захоче відкрити” (Лк. 10, 22), так і про Святого Духа апостол говорить: “Нам Бог відкрив це Духом Своїм, тому що Дух всюди проникає і в глибини Божі” (1 Кар. 2.10). Навіть Спаситель в Євангелії згадуючи про Божественні і глибокі вчення, які ще не могли вмістити Його учні, говорить апостолам: “Ще багато маю вам сказати, але тепер ви ще не можете всього вмістити. Коли прийде Він, Дух істини, то настановить вас на всяку істину. Утішитель ти Дух Святий, якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам все, що Я говорив вам” (Іоанн 16,12; 14,16). Звідси необхідно вважати, що як Син, один тільки знає Отця, відкриває (Його), кому хоче; так і Дух Святий, проникаючи в глибини Божі, відкриває Бога, кому хоче, тому що “Дух дихає, де хоче” (Іоанн 3,8). Але Оріген застерігає, що недопустимо думати одночасно, що Дух володіє пізнанням (Отця), оскільки відкриває Його Син, і якщо Дух знає Отця через одкровення Сина, то це означає, Він переходить від не відання до знання. Якщо сповідувати Духа Святим і одночасно приписувати Йому незнання, це буде нечестиво і нерозумно. Хто ж осмілиться сказати, що Святий Дух спочатку був кимось іншим, а потім, через удосконалення, зробився Святим Духом і що, коли ще не будучи Святим Духом, Він не знав Отця, а пізніше, отримавши знання, став Святим Духом? Якщо б це було так, то Святий Дух, напевне, ніколи б не знаходився в єдинстві Трійці, тобто в єдинстві незмінного Бога Отця і Його Сина: ця єдність можлива лише в тому випадку, коли Сам Дух завжди був Святим Духом. Терміни “завжди” і “був” в цьому випадку за Орігеном означають час лише в переносному значенні, тому що ці вирази мають часове значення, а предмети, про які ми говоримо, лише на словах допускають часову ознаку, за своєю природою вони переважають всяку думку про час [18, с.200].
Оріген перед собою ставить ще одне запитання: “Чому людина, яка відроджується через Бога до спасіння має потребу і в Отці і Сині, і в Святому Духові, і чому спасіння здійснюється через цілу Трійцю; чому неможливо перебувати в Отці або Сині без Святого Духа? Щоб відповісти на ці питання Оріген пропонує розглянути особливу діяльність Святого Духа і особливу діяльність Отця і Сина. Він зазначає: “Я думаю, що діяльність Отця і Сина простягається як і на святих, так і на грішників, як на людей розумних, так і на безсловесних тварин, і навіть на не одухотворені предмети і взагалі на все існуюче. Діяльність Святого Духа ні в якому разі не простягається на предмети не одухотворені або на одухотворені, але безсловесні істоти; не простягається вона і на істоти розумні, які перебувають в злі і не направилися до кращого. “Діяльність Святого Духа, на мою думку – говорить Оріген, охоплює лише тих, хто навертається до кращого і ходять шляхами Ісуса Христа, тобто живуть в добрих ділах і перебувають в Бозі” [6, с.63]. (Із листа Юстиніана до Міни: “Бог Отець, володіє всім, діє на кожну істоту, сповіщаючи кожному буття від Свого особистого буття, тому що Він є “сущий”. Менший від Отця Син, діяльність Якого охоплює лише розумні істоти, тому, що Він – другий від Отця. Ще менший Святий Дух, який діє лише на святих. Тому сила Отця більша за силу Сина і Святого Духа, і сила Сина більша за силу Святого Духа, і знову, сила Святого Духа більша за силу святих”.
Оріген на основі Св. Писання намагається показати, що Отець і Син діють як на святих, так і на грішників. Всі розумні істоти є причасниками Слова, тобто розуму і носять в собі зерна Премудрості і Правди, якою є Христос. І в Тому, Хто істинно існує і Який сказав через Мойсея: “Я є сущий” (Вих. 3,14), бере участь все існуюче: і ця участь в Богові Отці простягається на всіх, як і на праведників, так і на грішників, як на розумні, так і на нерозумні створіння, - тобто на все існуюче. Дійсно, і апостол показує, що всі є при часниками Христа, коли говорить: “Не говори в серці Своєму: хто зійде на небо? Цебто Христа звести додолу, або: “Хто зійде в безодню? Цебто вивести з мертвих Христа”. Але що говорить Писання? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм” (Рим. 10, 6-8). Цими словами апостол і вказує, що Христос, як Слово або Розум, перебуває в серці усіх, і Саме в єдності з Ним вони розумні. Підтверджуючи ту думку, що в Отці і Сині беруть участь все існуюче з живої і неживої природи, він наводить ще безліч посилань на Святе Письмо це і Ів. 15,22; Як. 4,17; Лук. 17, 20-21). Роблячи підсумок в своїх міркуваннях, він доходить до цілком логічного висновку, а саме: “Якщо розуміти Їх в відношенні до всіх людей взагалі, це означає, всі люди є співучасники в Бозі” [5, с.65]. Але чи припустиме це твердження відносно Духа Святого. Оріген категорично заперечує це твердження, не може бути припустимим відносно Св. Духа, і обґрунтовує свою думку: “На думку деяких, і Адам пророкував, - тому ця участь повинна вважатися вже не загальною, але належною лише святим” [22, с.115]. Під час потому, коли всяка плоть спотворила шлях Божий, Бог, як написано, сказав про недостойних і грішників: “Не буде Мій Дух перемагатися людьми навіки, тому що вони плоть” (Бут. 6,3). В цьому місці Св. Письма Оріген вбачає саме чітке підтвердження своїм словам, що “від кожного недостойного Дух Святий відніметься”, а тому лише святі є при часниками Св. Духа [18, с.201].
Завантажити реферат