Сторінка
6
Взаємовідношення між трьома іпостасями характерно відображається в розрізненні тих сфер, якими вони керують. Бог і Отець який вміщує все, діє на кожну істоту, даючи кожному буття від Свого власного буття, тому що Він є Сущим. Менший від Отця – Син, діяльність Якого виливається тільки на розумні істоти, тому що Він – другий від Отця. Ще менший Дух Святий, який діє тільки у святих. Тому, сила Отця більша сили Сина і Святого Духа, а сила Сина більша за Силу Святого Духа і знову значно переважає сила Святого Духа силу інших святих [6, с.60].
Хоча вчення Орігена про Святого Духа не є ним чітко розробленим, бульшу увагу він приділяв взаємовідношенням Другої Особи Пресвятої Трійці відносно Першої, але все ж таки варто розкрити його деякі погляди стосовно Святого Духа.
“Ми ж за вірою в наше вчення, яке вважаємо боговдохновенним, сповідуємо, що возвеличеніше і божественіше вчення про Сина Божого можливо викласти і влити в свідомість людей не інакше, як лише через Писання, одухотворене Святим Духом, саме – Євангелія і апостола, а також закону і пророків, як про це свідчив і Сам Христос. Що ж стосується іпостасі Святого Духа, то відносно неї ніхто не міг володіти навіть якимось припущенням, за винятком тих, які були знайомі з законом і пророками, або тих, які сповідують віру в Христа” [6, с.201]. Так починає своє вчення про Св. Духа Оріген.
Про існування Святого Духа вчить нас Писання. Давид в 50-му псалмі говорить: “і Духа Твого Святого не відійми від мене” (Псал. 50.13). І в книзі Даниїла говориться: “в тобі Дух Святого Бога” (Дан. 4,6). В Новому Завіті подібних свідчень ще більше, з них ми навчаємося, що Святий Дух зійшов на Христа і що Господь, після воскресіння, подув на апостолів, говорячи: “Прийміть Духа Святого” (Іоанн. 20.22). Ангел говорить Марії: “Дух Святий злине на Тебе” (Лк. 1.35). Павло говорить: “Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як лише Духом Святим” (1 Кор. 12.3). В діях апостольських Св. Дух давався в хрещенні через рукопокладення рук апостольських (Дії. 8.18). З всіх вищенаведених свідчень ми научаємось, що сутність Святого Духа володіє таким достоїнством і владою, що і спасительне хрещення може звершуватися не інакше, як владою всіх (осіб) найвеличнішої Трійці, тобто не інакше, як через спільне згадування Отця, Сина, і Святого Духа і через зєднання з не народжуваним Богом Отцем і Єдинородним Його Сином також і імені Святого Духа. І хто не захопиться величчю Святого Духа, коли почує, що той, хто скаже слово на Сина Людського може надіятися, на прощення, а хто промовить хулу на Святого Духа, не отримає прощення ні в теперішньому віці, ані в майбутньому? [18, с.187].
Все є створене Богом, і немає творіння, яке б не від Нього одержало б своє буття. (Порівняйте у Юстиніана: “Отже, все існуюче, крім Отця і Бога, створене, в цьому ми переконуємося з цього твердження”. Також у Ієроніма в його листі до Авита: “За його словами він не знає чи Дух створений чи ні. Але нижче він знаходить, що думає Оріген про Святого Духа, коли стверджує, що не існує нічого нествореного крім Бога Отця”). Дальше Оріген, спираючись на Святе Писання і книгу “Пастиря” Єрми, доводить істину про те, що Один Бог Отець є нествореним і вічно існуючим. Ця істина підтверджується багатьма свідченнями Писання, де заперечуються і відкидаються фальшиві припущення деяких людей про матерію, спів вічну Богові, чи про ненароджені душі, яким Бог якби дав небуття самої їх природи, але лише порядок і благоустрій. Також і в книзі, написаній Ярмом, відому під назвою “Пастиря” – ангела покаяння, говориться так: “Найперше віруй, що єдиний Бог, що все створив і улаштував, що все привів із небуття в буття, Який все тримає, але Сам не залежить ні від Кого”.
Підтвердивши самобутність Отця однак Оріген зазначає, що в Святому Письмі немає жодного виразу, де б Дух Святий називався творінням.
Оріген дальше звертається до тих місць Св. Писання, де згадується про дух без пояснень, які б вказували який це рух і вважає, що і цей дух необхідно розуміти у відношенні до Святого Духа.
Наводить приклад: “Плід ж Духа: любов, радість, мир” (Гал. 5,22), і т.п. або “духом почавши закінчите тепер тілом?” (Гал. 3.3). Це розрізнення можна застосувати і по відношенню до Старого Завіту, де, наприклад, говориться: “дає дихання народу на землі, і дух який ходить по ній” (Ісаї. 42,5). Насправді все, що існує на землі, тобто земне і тілесне, безсумнівно, співпричасне Святому Духові тому, що отримує Його від Бога. Звертаючись до книги пророка Ісаї (Ісаї 6.3), де пророк споглядав двох шестикрилих серафимів, які взивали один до одного і говорили: “Свят, Свят, Свят Господь Саваоф” – Оріген вважає, що цих двох серафимів необхідно розуміти як Сина Божого і Святого Духа. Навіть і в словах пісні Авакума: “Посеред двох тварин, або двох життів Ти будеш пізнаний” (Аван. 3.2) необхідно розуміти у відношенні до Христа і Святого Духа [18, с.200].
Дальше Оріген, викладаючи своє вчення про Святого Духа, розглядає яким чином здійснюється процес Богопізнання і яку роль відіграє в цьому процесі Святий Дух.
Завантажити реферат