Сторінка
6
Якщо ми стаємо на натуралiстичну точку зору i вiдмовляємося розглядати мислення як "дещо в собi", то "в нас немає вибору, за винятком .можливостi уявити собi мислення як реакцiю на особливий стимул ."[7. -с.32]. Воно слугує "засобом для вироблення вiддаленої, але правильнiшої реакцiї". Iнакше кажучи, якщо особливостi середовища викликають внутрiшнiй процес мислення, то моторна реакцiя на даний стимул вiдкладається, поки не вiдбудеться "внутрiшньоорганiчна подiя". Отже, мислення виникає "внаслiдок появи несумiсних факторiв усерединi емпiричної ситуацiї". Успiшне мислення перетворюється у знання, i "визначає мiсце знання у досвiдi, умови його виникнення та дiї означає встановлення, що, оскiльки знання з'явилось у наслiдок утруднень людини, воно пiдтверджується як реконструююче умови, що викликали цi утруднення"[7. -с.56]. Тодi мислення являє собою неначе "пiдготовчу школу" для вироблення типiв поведiнки. Воно дає знання, коли керується певними, добре випробуваними методами, i набуває, таким чином, максимальної практичної надiйностi. Саме ця практична надiйнiсть i є основною характерною особливiстю наукового знання.
У "Нарисах з експериментальної логiки" вказується, що вчений повинен розглядати iстину як те, "що приймається на пiдставi вiдповiдного доведення". Розглядаючи "вiдповiднiсть чи згоду" мiж судженням i фактом, про яку звичайно кажуть, що вона означає iстину, Дьюї встановлює, що ця"вiдповiднiсть чи згода подiбна до вiдповiдностi мiж винаходом та умовами, для яких винахiд призначався.
Для усунення будь-яких непорозумiнь стосовно свого емпiризму Дьюї присвятив цiлу главу "Нарисiв ." темi "Контроль над iдеями при допомозi факту". Ця глава цiкава наведенням демонструючого прикладу щодо людини, що заблукала в лiсi. "На щастя", ця людина мала "iдею про зворотнiй шлях", i, дiючи згiдно цiєї iдеї, їй вдалося повернутися додому. Таким чином, iдея людини про шлях додому виявиласяь iстинною. фї iдея про дорогу через лiс була перевiрена саме при допомозi фактiв.
Чи можна тому сказати, що iдея, на основi якої блукаюча в лiсi людина планувала свiй шлях додому, вiдповiдала дiйсно об' єктивному виходовi з лiсу? "Нi в якому разi", вважає Дьюї, тому що це означало б постулювати лiс як "дiйснiсть-зразок", якому повиннi вiдповiдати тiльки наслiдки дослiдження. Згода чи вiдповiднiсть її iдеї з фактом була "згодою мiж планом i його здiйсненням".
Так само, мабуть, мандрiвник по Києву, вивчаючи карту метро з метою досягнути якогось мiсця призначення, не вважатиме, що карта вiдповiдає якимось тунелям-зразкам, iснуючим "заздалегiдь" пiд його ногами. Вiн просто вважає карту планом дiй, який багато громадян рахують корисним, i до якого вiн також може ставитись з довiрою. Стосовно логiки так само, не саме судження, а акт його ствердження є iстинним або хибним. Судження є лише iнструмент
Коли ми починали главу посилаючись на книгу "Логiчний синтаксис мови" Р.Карнапа, тодi нас цiкавило, а чи дiйсно перехiд до синтаксису має таке важливе значення для iндуктивiзму. I здається пересвiдчилися, що рiзнi спроби розумiння поняття "емпiричне" постiйно вступають у самосуперечнiсть.
Тепер повернемося знову до Карнапа, який вважає, що будь-якi питання, що зустрiчаються в теоретичнiй сферi, можна подiлити в загальних рисах на - "питання про об'єкти" i "логiчнi питання". Отже мова йде про рiвень теоретичного пiзнання. "Питання про об'єкти" - це тi, що стосуються об'єктiв областi розгляду. "Логiчнi питання" - це тi, що стосуються речень, термiнiв, теорiй тощо, якi самi вiдносяться до об'єктiв логiчного емпiризму. Таким чином, наука має справу з об'єктами, а фiлософiя науки - "реченнями, словами, теорiями тощо".
Звiдси випливає, за Карнапом, що Расселу та Вiтгенштейну, яких вiн вважає своїми попередниками у справi побудови "наукової фiлософiї", взагалi не слiд було говорити про об'єкти i факти, про значення речень та про порiвняння речень з дiйснiстю, бо це все привело їх до повернення iдеї апрiорностi - "метафiзики".
У свою чергу вiн визначає наступне: "Пiд логiчним синтаксисом мови ми розумiємо формальну теорiю лiнгвiстичних форм цiєї мови систематичний виклад формальних правил, що керують мовою, а також розвиток наслiдкiв, що витiкають з цих правил"[8. -с.41]. Це означає, що "логiчний синтаксис" - це система, що охоплює правила побудови i перетворень мови. Правила перетворення показують, як можна з'єднувати символи один з одним, щоб скласти речення.
Отже, якщо ми знаємо правила перетворення, то це означає, що нам вiдомо, якi речення суто емпiрично можуть бути виведенi з iнших речень i якi не можуть або суперечать iншим реченням. З формальної точки зору те, що p витiкає з q, означає, що якщо ви сказали q, то за правилами мови ви можете сказати тiльки p, але нi в якому разi "не-p". Тут судження постає лише як iнструмент, а от сам факт його ствержування має визначатися через поняття "iстина" або "хиба".
У свою чергу, логiки, котрi переконанi, що логiка має справу з смисловими вiдношеннями мiж реченнями, насправдi неусвiдомлено вважають, що вони мають справу зi значеннями речень, якi можуть верифiкуватися.
Але для фiлософськи освiдчених iндуктивiстiв це не так. Наприклад Карнап вважає, що принципи логiки можливо i необхiдно формулювати абсолютно незалежно вiд значення слiв - тобто просто як синтаксичнi правила побудови i перетворення. Оскiльки "ми володiємо у всiх вiдношеннях повною свободою щодо форм мови; правила побудови речень i правила перетворення (останнi звичайно iменуються як "постулати" i "правила виведення умовиводiв") можна вибирати цiлком довiльно". Дану точку зору Карнап назвав "принципом терпимостi", котрий надає "безмежнi можливостi довiльного винаходу усяких можливих видiв мов"[9. -р.73].
В цiлому, для iндуктивiзму, логiчний аналiз мови науки набуває строго формальної синтаксичної природи, де вся система наукових положень, виводиться вiдповiдно до певних формальних правил з протокольних положень.
Отже, щоб дати уявлення про будь-яку науку, не треба говорити нi про "факти i об'єкти", котрi дана наука вивчає, нi про те, як вона їх вивчає i отримує рiзнi вiдомостi про них. Навпаки, науку слiд розглядати просто як систему методiв для створення положень, виражених її особливою мовою, яка дана звичайному порiвняльному емпiричному аналiзу.