Сторінка
9
У зв'язку з розробкою теорiї iстини для формалiзованих мов у США виникло ще одне вiдгалуження неопозитивiзму - так звана "загальна семантика". Цiкаво, що хронологiчно її розробка почалась ще до того, як Р.Карнап та його послiдовники взялись за розробку "семантичного аналiзу".
Визнаним засновником "фiлософiї загальної семантики" був Альфред Кожибський (1889-1950), польський iнженер, що натуралiзувався у США. Представники даного напрямку згрупувались навколо Iнституту загальної семантики, заснованого в США в 1937 р., Мiжнародного товариства загальної семантики, а пiзнiше навколо журналу "ЕТС" [розшифровується: "I так далi"](1942 р.). фх основнi працi: А.Кожибський - "Наука i розсудливiсть", "Вступ до неаристотелiвських систем та загальної семантики" (1938); А.Рапопорт - "Операцiональна фiлософiя" (1953) i стаття "Дiалектичний матерiалiзм i загальна семантика" (1948); Ст.Чейз - "Тиранiя слiв" (1938), "Влада слiв" (1954); С.Хайякава - "Мова в дiї" (1941), "Мова в думцi i дiї" (1949), стаття "Семантика, загальна семантика i сумiжнi дисциплiни" (1951). Навiть iз першого погляду на тематику праць представникiв фiлософiї загальної семантики помiтно, що вони охоплюють проблематику, яку сьогоднi iменують пролемами фiлософiї в ситуацiї постмодерну.
У своїх паралельних європейським дослiдженнях пролем семантики, не без спливу традицiй прагматизму, А.Кожибський дiйшов до висновку, що "загальна семантика . вчить, як бiльш ефективно використовувати нашу нервову систему"[Цит.за: 12. -p.74]. Засоби ж для такого "ефективного використання" здобуваються з критичного аналiзу мови, тобто значень слiв, що вживаються у повсякденному спiлкуваннi i впливають на поведiнку людей. Спорiдненою з лiнгвiстичною фiлософiєю є й технiка "загальної семантики": аналiз мови передбачає дослiдження низки явищ, яка мiстить факт (референт), нервову систему, мову, нервову систему i дiю. Iнакше кажучи, факт через нервову систему дiє на мовну форму, а вона, знову ж проходячи через нервову систему, породжує дiю. Тобто, фактично ми маємо справу iз завершеною прагматистською конструкцiєю, яка демонструє парадокси, що виникають у наслiдок прийняття настанов iндуктивiзму не в якостi методологiчних принципiв органiзацiї процесу пiзнання, а в якостi епiстемологiї чи, ще гiрше, онтологiї.
За головний висновок самообгрунтування iндуктивiзма маємо визнати принципову заборону розглядати теоретичнi узагальнення у якостi знання про об'єктивну дiйснiсть.
Література:
1. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
2. Патнем Х. Реализм с человеческим лицом//Аналитическая философия науки: становление и развитие. -М.,1998.
3. Борн М. Размышления и воспоминания физика: Сборник статей. -М.,1977.
4. Аристотель. Метафизика//Сочинения: В 4-х тт. -М.,1976. -Т.1.
5. Ратников В.С. Физико-теоретическое моделирование: основания, развитие, рациональность. -К.,1995.
6. Чуйко В.Л. Iнтерпретацiя та реконструкцiя наукового знання//Фiлософська думка. -N5. -К.,1999.
7. Рорти Ричард. После философии - демократия//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др.-М.,1998.
8. Lyotard J.-F. La Condition postmoderne. Rapport sur le savoir. -Paris,1979.
9. Чуйко В.Л. Гносеологiчнi проблеми аналiзу процесу технологiчного використання наукового знання// Проблеми фiлософiї. N91. -К., 1992.
10. Платон. Диалоги.-М.,1986.
11. Див.: Лосев А.Ф. Миф, число, сущность. -М.,1994.
12. Price D.J. de S. Science Since Babylon. -Vale,1961.
13. Жак Деррiда у Москвi. -М.,1992.
14. Чуйко В.Л. Про методологiчну недосконалiсть монiзму// Фiлософськi читання пам'ятi Павла Копнiна -К.,1997.
15. Чуйко В.Л.Конструирующее мышление и технологическое применение науки//Философские проблемы современного естествознания. -Вып. 72. -К.,1990.
16. Кондаков Н.И. Сравнение // Логический словарь-справочник. -М.,1975.
17. Рижко В.А. Концепцiя як форма наукового знання. -К.,1995.
18. Категории диалектики, их развитие и функции. -К.,1980.
19. Кузанский Н. Сочинения в двух томах. -Т.1. -М.,1979.
20. Ильенков Э.В. Проблема противоречия в логике//Диалектическое противоречие. -М.,1979.