Сторінка
1

Філософські ідеї Древньої Індії

Індійська філософська думка - найдавніша у світі. Її історія починається з Вед (буквально "ведення", "знання"), що виникли, очевидно, між другим і першим тисячоліттями до н е. і є одним з найдавніших літературних пам'ятників людства.

Веди складаються з чотирьох збірників гімнів (самхіт), піснеспівів, магічних заклинань, молитов і т.п. : Рігведи, Самаведи, Яджурведи й Атхарваведи (чи Атхарвангираси). Кожний з цих збірників згодом обростав різними коментарям і доповненнями ритуального, магічного, філософського порядку - Брахманами, Араньяками, Упанішадами. Власне філософські погляди Древньої Індії найбільш повне відображення одержали в Упанішадах, але перші проблиски філософського підходу до дійсності просліджуються вже в збірниках ведических гімнів, особливо в найдавнішому з них - Рігведі.

Головний зміст Рігведи складається з урочистих піснеспівів, заклинань і молитов (їхнє авторство приписується древнєіндійським поетам і мудрецям - ріші) звернених до численних божеств ведичного пантеону, що уособлювали для древнього індійця насамперед різні явища і процеси природи. Разом з тим, у Рігведі знаходить своє відображення незадоволеність наївно міфологічним трактуванням дійсності, уже висловлюються перші, ще боязкі сумніви в існуванні ведичних богів, піддаються осміянню жрецькі ритуали й обряди. Мислителі Древньої Індії починають міркувати про першооснову буття, про походження світобудови, керуючих їм закономірностях, причинах соціальних розходжень і т.п

Звичайно, ведичні гімни містять лише перші зачатки раціона­лістич­ної, філософської думки, що уплетені в контекст релігійно-міфологічного світогляду. Але Веди поклали початок філософської традиції в Древній Індії, що виросла з коментування вед. Її найважливіша ланка - Упанішади (буквально "сидіти біля", тобто в ніг учителя, одержуючи наставляння, іноді трактується як "таємне, таємне навчання"). За формою Упанішади звичайно являють собою діалог мудреця-вчителя з учнем, або ж з людиною, що знає істину і його учня, що таким стає.

Упанішад нараховується в цілому понад сотню, але головними серед них є так називані старі Упанішади, яких не більш десятка. Часом їхнього створення вважаються звичайно ІX - VІ століття до н.е. Так названі молодші Упанішади були видані набагато пізніше (останні століття до н.е. - пізніше середньовіччя).

В Упанішадах релігійно-міфологічний світогляд уже утрачає свої пануючі позиції, у його надрах і поряд з ним виникають інші форми суспільної свідомості. Так, у ряді місць говориться про існування декількох самостійних видів знання (наук - видья), у числі яких крім Вед і різного роду магічних мистецтв згадуються хронологія, логіка (риторика), етимологія, граматика, наука чисел, астрономія, військова наука.

В особливу область знання складається і філософія. Правда, для її позначення в Упанішадах ще не вживається самостійного терміна, але про її наявність свідчить і сам факт обговорення багатьох чисто філософських проблем, і кількаразові заяви мислителів Упанішад про відмінність проголошуваних ними знань не тільки від ведической міфології і ритуализма, але також і від повсякденної свідомості і від конкретних наук, що з'являються нижчим видом знання. Разом з тим філософія в Упанішадах ще зберігає сильну залежність від релігійно-міфологічного світогляду: як правило, у них визнаються ведический ритуализм і ведические боги, хоча останні піддаються вже звичайно монотеїстичної чи моністичної інтерпретації, на перше місце в Упанішадах висувається другорядне й епізодичне божество ведичного пантеону - Брахман. Змістом філософії в Упанішадах стає обговорення таких фундаментальних проблем, як місце і призначення людини в системі навколишнього буття, природа зовнішнього світу і людини, характер його життя і психіки, границі і можливості його пізнавальних здібностей, норми його поводження і т.д У більшості випадків розгляд філософської проблематики проводиться в рамках релігійно-міфологічного світогляду.

Разом з тим в Упанішадах містяться зведення і про навчання, що схилялися до матеріалізму й атеїзму і виступавших проти ведичної ортодоксії. Звичайно ці навчання з'являються помилковими, помилковими, вони піддаються запеклим нападкам, а їхнє авторство приписується демонам (асурам) - ворогам богів (іноді, утім, повідомляється, що ці навчання створені самими богами для введення в оману і погибелі своїх ворогів). Не дивно тому, що при такім відношенні пануючої в Упанішадах релігійно-ідеалістичної філософії до опозиційним їй навчанням останні одержали тут украй скупе висвітлення: найчастіше вони представлені лише у виді простого згадування, без розкриття їхнього позитивного змісту.

Серед багатьох питань про природу, людину і пізнання в Упанішадах домінує проблема першопричини, першооснови буття, за допомогою якого порозумівається походження всіх явищ природи і людини. Однак по Упанішадам украй важко відновити історичний хід формування тих понять, що покладалися як таку першопричину всіх явищ. Приблизно можна ці поняття розташувати в такій послідовності. Їжа (Ганна) як основа всякого життя, саме життя (життєвий подих - прана), той чи інший конкретний речовинний елемент - бхута, найчастіше вода, чи їхня сукупність - вода, повітря, земля, вогонь (іноді додається п'ятий - ефір, чи акаша), внутрішня природа речей - свабхава, згадуються навчання, що вважали першопричиною буття простір (акаша) і час (калу), у декількох місцях говориться про буття взагалі (сат) і небутті (асат) як першопричині всього сущого, епізодично згадується поняття матерії (пракрити, прадхана), хоча його зміст не розкривається.

Пануюче місце в Упанішадах займають навчання, що думали як першопричину і першооснови буття духовний початок - Брахман, чи атман, рідше - пуруша. Брахман і атман уживаються звичайно синонімічно, хоча Брахман частіше служить для вираження об'єктивного аспекту кінцевої реальності (бог, усюдисущий дух), атман - суб'єктивного її аспекту (душу). Починаючи з Упанішад, Брахман і атман стають центральними поняттями всієї індійської філософії, особливо її ідеалістичних навчань (насамперед веданти).

У тлумаченні природи Брахмана й атмана і їхні відносини до матеріального світу різні тексти Упанішад дають далеко не однозначні рішення. В один Брахман і атман розглядаються як бог-творець і правитель світу, а в інші трактуються пантеїстично, ототожнюються або з одним, або по черзі з усіма матеріальними першопричинами світу (їжею, подихом, речовинними першоелементами і т.д. ), або ж з усім миром у цілому, що зближає таке трактування з матеріалістичним поглядом. Однак у більшості текстів Упанішад переважає абсолютно ідеалістична інтерпретація Брахмана-атмана: вони розглядаються як духовний абсолют, безтілесна першопричина світу і внутрішня сутність усіх його проявів і процесів. Центральна ідеалістична ідея Упанішад складається проголошенні тотожності цієї духовної сутності в людині і природі. Найбільше коротко ця тотожність суб'єкта й об'єкта виражено у відомому вислові Упанішад: "Тат твам Асі" ("Ти є те", чи "Ти - одне з тим").