Сторінка
5

Проблема існування розумних світів та дослідження НЛО

Що це було? Питання цікавило не лише пересічних обивателів. Його було поставлено й в офіційних зверненнях на адресу президента АН СРСР, що надійшли з ряду суміжних із СРСР держав Північної Європи. Там також спостерігали петрозаводське «диво»! До того ж спільнота була вже схвильована іншими публікаціями про подібні явища й лекціями вітчизняних уфологів Ф.Зігеля й В.Ажажа.

Таким чином «петрозаводський феномен» став формальним приводом для включення в державний план НДР з оборонної тематики на 1978 рік незвичайної комплексної науково-дослідної роботи. Називалася вона так: «Дослідження аномальних атмосферних і космічних явищ, причин їх виникнення та впливу на роботу військово-технічних засобів і стан особового складу». В СРСР стартувала державна програма вивчення феномена, яка тривала безперервно 13 років.

Вона включала дві теми. «Сітка МО» — дослідження аномальних атмосферних і космічних явищ і їх впливу на функціонування військової техніки та стан особового складу (Міністерство оборони) і «Сітка АН» — дослідження фізичної природи й механізмів розвитку аномальних атмосферних і космічних явищ (Академія наук). Для зменшення суспільного резонансу вирішили зробити ці дослідження закритими. Тим паче, що військові не виключали можливість використання деяких імовірних властивостей НЛО — відсутність радіолокаційного контрасту, висока маневреність тощо — у своїх інтересах.

В СРСР створили відразу два центри досліджень НЛО — військовий і академічний. У кожного з них були свої джерела даних, цілі роботи, організації-виконавці й начальники. Керівником «академічного» напряму досліджень призначили академіка В.Мігуліна, директора Інституту земного магнетизму, іоносфери й поширення радіохвиль АН СРСР.

Відповідно до директиви Генштабу у військах розгорнули унікальну за масштабністю роботу, задіяли величезний спостережний потенціал Радянської Армії. По суті, кожен військовий ставав одним із потенційних виконавців програми, оскільки в разі спостереження якогось незрозумілого, незвичайного, неординарного явища він мусив доповісти про побачене у письмовому вигляді за встановленою формою та передати матеріали начальству. Можна сказати, що ця директива на 13 років поставила армію в режим масового чергового спостереження за аномальними явищами в місцях дислокації військових частин на всій території СРСР.

І що ж? По-перше, з’ясувалося: ефекти «петрозаводського феномена» визначалися особливостями запуску радянського штучного супутника Землі «Космос-955». Про це неоднозначно свідчили знімки, зроблені автоматичною фотокамерою, яка, відповідно до міжнародної наукової програми, фотографувала в цей період північне сяйво. Вони запам’ятали розвиток подій: спочатку з’явилася світна точка — факел ракетного двигуна, потім — «світловий конус», а ще за хвилину — промениста «медуза».

— Зафіксоване утворення світної ділянки збігається з моментом виходу ракетоносія супутника з зони земної тіні, — говорить Юлій Платов. — А розвиток променистої структури — із моментом проходження ракетою межі турбопаузи, вище якої розліт продуктів згоряння відбувається практично без гальмуючої дії атмосфери. Медузоподібна форма хмари, що особливо вразила очевидців, з «вигнутими» променями, тобто струменями газопилового сліду, пов’язана зі специфікою роботи двигуна ракети й ракурсом спостереження.

Надалі практично всі масові нічні спостереження НЛО однозначно ідентифікували як ефекти, що супроводжували запуски ракетно-космічної чи випробування авіаційно-космічної техніки, навіть коли їх спостерігали за тисячі кілометрів від місця старту. Основний механізм розвитку таких явищ — розсіювання сонячного світла на газопиловій хмарі, утвореній із продуктів згоряння палива. Особливо ефектно це виглядало в сутінкових умовах, коли траса ракети проходила в ділянці, освітленій Сонцем, а спостерігач перебував на «нічному» боці Землі. Залежно від умов, конфігурація газопилового сліду ракети та його розміри могли змінюватися в дуже широких межах.

Приміром, масове спостереження НЛО вночі з 14 на 15 червня 1980 р. на території європейської частини Росії було пов’язано з запуском ШСЗ «Космос 1188». Подібні явища викликали й запуски ШСЗ «Метеор-2» (1981 р.), «Молния-1» (1982 р.), «Космос 1581» (1984 р.) й іншими. У низці випадків спостереження були пов’язані з запусками балістичних ракет як наземного, так і морського базування. До речі, такі явища досить регулярно спостерігалися й на Канарських островах, вони супроводжували випробувальні пуски ракет з американських підводних човнів.

Другим класом явищ, які очевидці вважали НЛО, був запуск балонів, призначених для дослідження атмосфери й метеорологічних спостережень. Іноді ці об’єкти викликали тривогу військ ППО. Приміром, радянський літак, що патрулює кордон із Китаєм у районі Забайкалля, виявив 3 червня 1982 року незвичайний об’єкт кулеподібної форми, приготувався його атакувати, але об’єкт несподівано зник. Перевірка показала: це були метеозонди, що незвичайно високо піднялися й роздулися.