Сторінка
2

Валютна система України. Проблемні аспектами функціонування у міжнародних валютних відносинах

З 1 січня 1995 року припинено використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території нашої держави. Для поглиблення інтеграції у світову економічну систему НБУ здійснено ряд заходів для досягнення режиму конвертованості національної грошової одиниці за поточними операціями.

Так, для створення умов для офіційного визнання на міжнародній фінансовій арені гривні конвертованою валютою за поточними операціями, розроблено ряж нових нормативних документів, які поступово лібералізують порядок проходження платежів у іноземній валюті.

З метою поліпшення умов для здійснення інвестиційної діяльності іноземних інвесторів в Україні було вдосконалено порядок відкриття іноземними інвеститорами рахунків у грошовій одиниці України та іноземній валюті [19,с.84 - 86].

Разом із тим повільні темпи структурної перебудови , великі політичні ризики та недосконала правова база захисту приватної власності сприяли посиленню процесів відпливу капіталів з України. Ці явища , а також значні інфляційні очікування в економіці призвели до підвищено попиту як суб’єктів господарювання, так і населення на фінансові активи у вигляді конвертованої валюти, які за умов інфляції стають надійним захистом купівельної спроможності споживачів [30,с.91-94].

Адже всі види валют , відповідно до міжнародної практики поділені на три групи:

1. Вільно конвертована валюта, що без обмежень обмінюються на інші види валют, курси яких котирує Національний банк.

2. Валюти з обмеженою конвертованістю, що обмінюються на інші валюти з певними обмеженнями.

3. Неконвертовані валюти, що не обмінюються на інші валюти [5, с.181].

Здійснення валютної лібералізації валютного ринку України та зняття валютних обмежень потребує посилення контролю за суворим дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного законодавства України , заходів передбачених Указами Президента України, постановами Кабінету міністрів України та інструкціями Національного банку щодо децентралізації і лібералізації валютного ринку [18,с.29-31].

Національний банк України повинен приділити увагу:

- ліцензуванню та контролю за отриманням і використанням резидентами іноземних кредитів;

- ліцензування права роботи з валютними цінностями комерційних банків України.

Отже тільки за таких умов можна з впевненістю неухильно просуватись в бік запровадження повноцінної грошової одиниці України, яка відповідала б усім вимогам , ставляться до національної валюти. Сучасне українське законодавство в аспекті валютної сфери, як і економіка загалом, перебуває ще в досить глибокому кризовому становищі.

1.2 Передумови та періоди валютного ринку України

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформування її економіки. В умовах колишнього СРСР валютний ринок був представлений Держбанком і Зовнішньоекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи , к Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів [14,с.198].

Після розпаду СРСР українська економіка отримала в спадок цілу низку негативних явищ , серед яких у валютній сфері, які були характерні для початкового етапу розвитку валютного ринку України. Слід зазначити:

- організаційну слабкість банківської системи;

- низький рівень державних валютних резервів ;

- кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, зокрема з Росією;

- відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов’язкового продажу іноземної валюти;

- не розробленість системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України;

- широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало слабкість і без того слабкої “ерзац” – грошової одиниці – купона;

- постійний дефіцит платіжного балансу в відносинах з країнами СНД та загострення економічної й енергетичної кризи [31с.5-6] .

Фактичне відокремлення систем безготівкового грошового обігу почалося із впровадженням Центробанком Росії нового розрахункового порядку з країнами колишнього СРСР, відповідно до якого всі розрахунки проводилися лише через спеціально відкриті для цього кореспондентські рахунки центральних банків. Унаслідок цих дій фактично припинилися міждержавні розрахунки України з Росією.

З цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України. Передумовою виходу України з “ рубльової зони” стало проведення взаємозаліку заборгованості між Україною і Росією у грудні 1992 року.

Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку незалежної держави було прийняття Постанови Верховної Ради України” Про формування валютних фондів України” та створення валютної біржі при НБУ [10,c.69-71] .

Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні в 1993 році стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабміну України щодо валютного регулювання була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів: