Сторінка
1

Оптимізація фінансової структури капіталу за евристичною моделлю

Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами передбачає визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомою платою за очікувані вигоди ризиком, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик. Фінансові ресурси, як власні, так і позикові, залучаються для інвестиційної діяльності організації, формування її необоротних і оборотних активів. Основні етапи розв'язання задачі:

• визначення розміру капіталу, джерел його залучення й вартості залучення за кожним джерелом;

• визначення середньозваженої вартості капіталу з урахуванням структури та вартості джерел залучення;

• розгляд середньозваженої вартості капіталу як гранично мінімального рівня щодо ефективності його подальшого використання;

• визначення прийнятного для організації рівня фінансового лівериджу (важелю) з урахуванням, з одного боку, економічних вигод від використання позикових коштів, а з іншого — ризику втрати платоспроможності;

• моніторинг показників, що визначають фінансовий стан, зокрема фінансову незалежність підприємства, а саме: коефіцієнта автономії, маневреності оборотного капіталу, коефіцієнтів платоспроможності (загальної, швидкої та абсолютної ліквідності) тощо;

• моніторинг наявності на розрахунковому рахунку коштів у встановленому підприємством розмірі (обґрунтовується відповідними розрахунками).

Постановка задачі

З розмаїття можливих варіантів формування потрібної суми капіталу за джерелами його походження обрати оптимальний варіант за таким критерієм: максимальне середньоквадратичне відхилення значень сукупності фінансових аналітичних показників (платоспроможності, фінансової незалежності тощо) від критичних значень цих показників. Іншими словами, кращий із можливих варіантів обирається з огляду передусім на фінансовий стан підприємства.

Обмеження: прийнятні для підприємства значення показника ''Чистий прибуток — Середньозважена вартість капіталу", тобто

середньозважена вартість капіталу за всіма джерелами залучення має бути меншою від очікуваної ефективності його подальшого використання у прийнятному для підприємства розмірі (чим більше різниця, тим краще). Абсолютне значення цього обмеження аналітик задає в інтерактивному режимі роботи за комп'ютерною програмою.

Укрупнену схему евристичного алгоритму розв'язання задачі наведено в дод. 2. Зазначимо, що евристичні моделі через об'єктивно наявну неформалізованість задач, до розв'язання яких вони залучаються, не дають змоги отримати один, власне оптимальний, варіант у строго математичному розумінні цього слова. У цьому разі йдеться про пошук кращого варіанта із сукупності можливих за заданим критерієм із урахуванням заданих обмежень.

Управління рівнем витрат за регресійною моделлю

Підприємство прагне зменшити рівень витрат на виробництво своєї продукції, суттєво розширивши коло врахованих факторів: не лише традиційних, що мають жорстко детермінований вплив на результатний показник (ціни на ресурси, норми витрат, тарифи тощо), а й таких, вплив яких визнається на рівні "здорового глузду" (наприклад, рівень кредиторської та дебіторської заборгованості, виробничих запасів, незавершених капітальних вкладень, плинності кадрів тощо). Методами стохастичного моделювання, зокрема регресійного аналізу, можна визначити кількісні значення й останньої групи факторів.

Обґрунтування інвестиційної діяльності підприємства за імітаційною моделлю

Багато з вад управління, зокрема фінансового менеджменту, можливо "переграти" в імітаційному бою й набути навичок реального керування у складних, швидкоплинних обставинах, в умовах жорсткої конкуренції, з ризиком відхилення фактичних результатів від запланованих. Щоб засвоїти методи імітаційного моделювання, опанувати їх, набути необхідних навичок і застосовувати їх у фаховій діяльності, корисно взяти участь у діловій грі "Інвестор".

Імітується багаторічна (упродовж 10-12 років) діяльність фінансового, інвестиційного та операційного менеджменту підприємства з обґрунтування найефективніших напрямків його розвитку. Розглядаються різноманітні варіанти можливих рішень, а також різновиди сполучення цих варіантів, але найголовніше — процес обґрунтування обраного, прийнятного варіанта, який не завжди може бути формалізований. Процес добору такого варіанта відображує досвід, інтуїцію висококваліфікованих фахівців. Послідовність цього процесу імітується в діловій грі, участь у якій — своєрідні "штабні навчання". Вони мають на меті:

• отримати всебічно обґрунтований план розвитку підприємства з огляду на результати фінансового аналізу;

• підвищити кваліфікацію управлінських кадрів; ідеться про те, що ті самі фахівці, які беруть участь у діловій грі, потім у своїй професійній діяльності мають використовувати її результати. Розглянемо зміст і критерії оцінки результатів гри.

1. Призначення та мета гри — засвоїти процедури формування інвестиційної програми з урахуванням наслідків її реалізації для фінансового стану підприємства-інвестора. За підсумками гри переможцем буде той інвестор, хто за однакових початкових умов зумів досягти найкращих фінансових показників. Комп'ютерний варіант гри передбачає, що всі розрахунки, ведення та друкування документації здійснюються на ПК.

2. Учасники гри або ігрові ролі, які виконують студенти, імітуючи відповідну фахову діяльність: підприємства-інвестори; комерційний банк; фондова біржа. Функції арбітражу виконує викладач, який проводить гру.

3. Етапи гри. Кожний щорічний цикл гри включає такі етапи:

а) формування портфеля інвестицій і джерел його фінансування на початку кожного року. Портфель може бути сформований одразу на весь період гри, тобто до кінця 12-го року, що не виключає можливості його щорічного уточнення залежно від зміни фінансового потенціалу інвестора;