Сторінка
5

Основні види (форми) інвестицій, їх характеристика і приклади

Непрямі методи націлені на стимулювання інноваційних про­грам і створення сприятливих умов для новаторської діяльності. ,[о них належать:

1) лібералізація податкової та амортизаційної політики (так, у LUA податкові та амортизаційні пільги покривають до 20 % за-лльних витрат на НДДКР);

2) створення соціальної інфраструктури, що включає форму-лння єдиної інформаційної системи країни.

Основні етапи розвитку інноваційної діяльності:

• розробка комплексного соціально-економічного та науково-тех­нічного прогнозу розвитку країни на довгострокову перспективу;

• довготермінове прогнозування;

• формування переліку стратегічних напрямів і державних програм, що пов'язані з нововведеннями у найважливіших секто­рах економіки та соціального розвитку, таких як харчова та оздо­ровча сфери, фармакологія, будівельні матеріали та технології, товари народного споживання, екологія та ін.;

• створення системи органів регулювання інноваційної діяль­ності, починаючи зі структур загальнонаціонального рівня та створення органів, які забезпечують контроль і реалізацію пев­них рішень на всіх рівнях управління;

• формування мережі наукових закладів;

• створення ефективного механізму концентрації науково-тех­нічних ресурсів на пріоритетних напрямах і масштабне фінансу­вання інноваційних проектів, включаючи залучення зарубіжних фондів, та міжнародних проектів з найкапіталомісткіших напря­мів науково-технічного прогресу, включаючи космічні досліджен­ня, розвиток енергетики та медичної сфери.

Державні комплексні науково-технічні програми та міжгалу­зеві інноваційні проекти фінансуються за рахунок бюджету дер­жави, а галузеві інноваційні програми — за рахунок коштів під­приємств та організацій.

В Україні створено Державний інноваційний фонд (Д1Ф), до складу якого входить 27 регіональних відділень (у кожній облас-'гі, АР Крим та містах Києві і Севастополі), які проводять конкур­си проектів, що мають державне значення, та залучають для їх фінансування кошти банків, компаній, відомств, що зацікавлені в реалізації цих проектів. Кошти Д1Ф формуються за рахунок від­рахувань підприємств та організацій у розмірі 1 % від обсягу ре­алізованої продукції з відношення витрат на собівартість про­дукції, з яких 0,3 % перераховується до центрального органу Д1Ф, 0,7 % — в його регіональні відділення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність”. – Закони та постанови. – К., 1992.

2. Коломойцев В.Е. Інвестиційна сфера економіки України: стан, проблеми та перспективи. – Луганськ, 1997.

3. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Видавництво “Лібра”, 1998.

4. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Фінанси»: