Сторінка
1
У підвищенні ефективності ринку продукції сільськогосподарського виробництва особливе навантаження несе інфраструктурна складова. Ринкова інфраструктура безпосередньо забезпечує обмінні процеси і має своє основне функціональне призначення: не застосування встановлених за межами обмінних процесів цін, а виявлення, генерацію ринкових цін – як цін реального попиту та реальної пропозиції. Крім того, в ряді випадків ринкова інфраструктура виконує також функції концентрації попиту та регламентації товарних потоків. Це стосується такого її елемента, як біржі.
Формування ефективної біржової торгівлі має принципове значення для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Це дасть можливість знизити, так звану посередницьку маржу і, як наслідок, ціни на сільськогосподарську продукцію. По суті, з другорядного фактору біржова торгівля перетворюється на системоутворюючий елемент, навколо якого відповідним чином формуються інші елементи Якщо в цій тезі є перебільшення, то воно не дуже велике, але поза всяким сумнівом системоутворююча роль біржової торгівлі є одною з передумов ефективної організації сільськогосподарського ринку.
Розробці теоретичних питань формування організованого біржового ринку, удосконалення його державного регулювання присвячені праці вітчизняних учених, зокрема, Гайдуцького П., Карича Д., Коваленка Ю., Мостового П., Саблука П., Снохацької О., Худолій Л., Шпичака О., Юрчишина В. та ін. Проте окремі сторони цієї означеної проблеми не вирішені, і є можливості поглибленого їх дослідження. Зокрема, дискусійними залишаються ступінь та характер державного втручання в діяльність аграрних бірж, принципи раціональної побудови та механізмів ефективного функціонування строкового ринку сільськогосподарської продукції.
Проблема формування ефективного біржового обігу продукції сільськогосподарського виробництва складна і багатоаспектна. Її всебічне вивчення вимагає об’єднання зусиль спеціалістів галузі мікро- та макроекономіки, маркетингу, державного регулювання та управління економіки. Тому автор не претендує на вичерпний аналіз всіх питань, що пов’язані із діяльністю аграрних бірж. Основна мета проведеного дослідження полягає в удосконаленні організаційно-правових засад діяльності бірж та розробці практичних рекомендацій щодо стимулювання розвитку строкового ринку сільськогосподарської продукції.
З огляду на фундаментальне значення біржової торгівлі, перебіг трансформаційних процесів у даній сфері на перший погляд видається позитивним. Після лібералізації цін новою реалією для сільськогосподарських товаровиробників було виникнення поряд з державними заготівельними організаціями величезної кількості торгових посередників, які пропонували свої послуги по реалізації виробленої ними продукції. Особливо показовим у цьому аспекті є “біржовий бум” 1991 – 1992 рр. За кількістю бірж Україна випередила весь західний світ і ще й досі тут народжуються нові структури цього типу. У світі функціонує близько 50 товарних та 250 фондових бірж, у той час як в Україні на початок 1998 року було зареєстровано 103 біржі [8, с.311].
Аграрні біржі охоплюють всі регіони України і в змозі “пропустити” весь обсяг виробленої в країні сільськогосподарської продукції та продовольства, а не ті 10 %, яких вважається достатньо для виявлення ринкових цін. Однак результатом діяльності багатьох бірж є те, що покупці та продавці починають домовлятися між собою про поставки продукції після того, як організатори торгів покидають залу.
Таким чином, незважаючи на розмаїття та чисельність торгових посередників, ефективної інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції не створено. До такого висновку дійшли не лише учасники ринку, але й зарубіжні консультаційні фірми, зокрема “Кемонікс Інтернешнл”, яка з 1996 року працювала в Україні над проектом USAID “Українська аграрна біржа” за фінансової підтримки Міжнародного валютного фонду. Крім того, даний висновок підтверджують наші власні дослідження, а саме поведінковий та функціональний аналіз діяльності підприємств, що обслуговують обмінні операції на сільськогосподарському ринку в Рівненській області.
Ретроспективний аналіз дозволяє виявити багато причин такого становища. Одною з них, на наш погляд, слід вважати відсутність цілісної політики держави щодо розбудови інфраструктурної складової ринку сільськогосподарської продукції, зокрема її біржового обігу. Ставлення держави до вирішення означених проблем можна прослідкувати за низкою прийнятих нормативних актів. Ще в 1991 році було прийнято і введено в дію Закон України “Про товарну біржу”, в 1992-му – “Про біржі та біржову діяльність”. У січні 1995 року вийшов Указ Президента України “Про реформування аграрних відносин”. Уряд прийняв постанови “Про заходи щодо розвитку ринку сільськогосподарської продукції” та “Про прискорення організації біржового ринку”. Держава законодавчо визнала такі принципи діяльності бірж, як громадська корисність, гласність та відкритість торгів, гарантія прав учасників біржової торгівлі тощо.
Позитивним наслідком даних реформ було те, що вперше в Україні запрацював хоч і недосконалий, але визнаний у всьому світі механізм творення ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію. Українська аграрна біржа (УАБ) працювала з основними сільськогосподарськими сировинними товарами, проте в її діяльності переважали угоди на зерно. Ціни, що сформувалися під час торгів, визнала держава, більше того, за ними вона здійснювала закупівлі до власних резервів. Уперше всі учасники сільськогосподарського виробництва почали цікавитися інформацією з УАБ, яка розміщувалася в засобах масової інформації. Уперше було визначено орієнтир – ціну зерна з негайною поставкою, що є базовою для будь-якої угоди.
Завантажити реферат