Сторінка
16
Для цього застосовуються методи аналізу рядів динаміки, зокрема ті, що дають змогу визначати основну тенденцію, індекси сезонності, коливання за рахунок інших факторів; методи аналізу кореляції та регресії, за допомогою яких установлюється взаємозв'язок потреби в кредитах та показників господарської діяльності.
Аналізується взаємозв'язок залучення кредитів із фінансовими результатами, зокрема ліквідністю та рентабельністю.
При цьому враховується, що підвищення частки залучених коштів у обігових коштах може забезпечити вищий рівень рентабельності, але водночас спричинює зростання ризику ліквідності.
Протилежний процес — збільшення частки готівки в обігових коштах — зменшує ризик ліквідності, але супроводжується зменшенням рівня рентабельності.
Статистичне забезпечення управління цими процесами передбачає використання системи відносних показників — рентабельності, ліквідності, частки залучених коштів у загальному обсязі обігових. Зокрема ефективність використання позикових ресурсів вивчається на основі таких показників:
Кредитовіддача (обсяг діяльності на одиницю позикових ресурсів) | = | Реалізована продукція Позикові ресурси |
Кредитомісткість (використання позикових ресурсів для одержання одиниці обсягу діяльності) | = | Позикові ресурси Реалізована продукція |
Обіговість ресурсів | = | Позикові ресурси х Кількість днів у періоді кредитних Оборот по погашенню позики |
Надалі методами аналізу взаємозв'язку (групуванням, кореляції та регресії і т. ін.) установлюється зв'язок між результатами фінансової діяльності (рентабельністю, ліквідністю) і обсягом та часткою залучених коштів.
Результати такого аналізу використовуються при формуванні політики залучення позикових коштів, яка впливає на рівень і структуру заборгованості, і на цій основі — на відшукання компромісу при виборі позиції «рентабельність — ризик».
Статистичне забезпечення управління ефективністю діяльності підприємств з урахуванням процесу залучення коштів передбачає оцінку доцільності цього залучення. У свою чергу, оцінку такої доцільності можна дістати у вигляді різниці між обсягами доходів від позичкових коштів та вартістю їх залучення.
5. Статистика страхової діяльності
Страхування — це система економічних відносин, що полягають у створенні за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального фонду коштів і використанні його для відшкодування втрат, що сталися в результаті стихійного лиха й інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання допомоги громадянам у разі настання в їхньому житті різних кризових ситуацій (досягнення певного віку, втрата працездатності тощо). У процесі страхування беруть участь страхова організація — страховик та страхувальники — юридичні і фізичні особи, — які вносять до страхової організації встановлені платежі. Крім того, учасником страхових відносин може бути особа, призначена для одержання страхової суми.
Страхування відіграє дуже важливу роль у процесі переходу країни до конкурентного вільного ринку. Не виключаючи повністю ринкової невизначеності, страхування може певною мірою гарантувати фінансову безпеку як приватних комерційних і промислових підприємств, так і фізичних осіб. Страхування також сприяє виникненню і розвитку ринку довгострокового позикового капіталу, необхідного для фінансування процесу створення нових високопродуктивних підприємств і економічного розвитку в цілому.
Страхування дозволяє зменшити ймовірність банкрутств у разі настання несприятливих подій, пом'якшуючи, зокрема, наслідки економічної нестабільності.
Особисте страхування дозволяє громадянам у разі настання страхових випадків дістати певну матеріальну підтримку з відповідних фондів.
Про економічний розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу. Ця справа за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи промисловість та банківську справу. Розвинена система страхування є певним гарантом залучення іноземних інвестицій.
Головне завдання статистики страхування — вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів і попиту на них, складу страхувальників, оцінювання диференційованих ризиків і пов'язаних з ними збитків, дослідження ефективності інвестицій і діяльності страхових компаній у цілому.
Страхову діяльність класифікують за такими ознаками.