Сторінка
6

Формування Європейського валютного союзу

По-третє, зважаючи на інтенсивність торговельних відносин між країнами ЄВС та країнами—членами Європейської асоціації вільної торгівлі (серед них є і країни ЦСЄ), можна стверджувати, що і для цих країн прив'язка до євро мала б позитивні наслідки.

По-четверте, прив'язка валют країн Середземноморського регіону до євро також може стати чинником їхньої макроекономічної стабілізації. У 1995 р. ЄС підписав з 12 країнами Середземноморського регіону так звану Барселонську декларацію. Такі країни, як Мальта, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія та ОАЕ, вже здійснили часткову прив'язку своїх валют до євро.

По-п'яте, специфічну рису ЄВС становить прив'язка до євро франка CFA. Франк CFA є колективною валютою 14 країн Західно- та Центральноафриканського валютного союзу з твер­дою прив'язкою до французького франка. 65% валютних резервів цих країн зберігаються у Франції, а французький уряд до створення ЄВС гарантував повну конвертованість франка CFA у французький франк. У 1998 р. Рада ЄС ухвалила рішення про подальшу конвертацію франка CFA в євро.

6. Передумови перетворення євро на ключову валюту

Ми проаналізували, якою мірою євро виконує функції ключової міжнародної валюти. За кількістю населення та розмірами ВВП країни ЄВС є порівнянними зі США. Розглянемо тепер, яким вимогам має відповідати євро, щоб претендувати на роль, яку сьогодні відіграє долар США в міжнародній валютно-фінансовій системі. Як кваліфікаційну основу світового статусу валюти американський дослідник Ф. Бергстен висунув п'ять критеріїв до країни, що випускає цю валюту:

• розмір та структура економіки;

• масштаби зовнішньої торгівлі та структура державних фінансів:

• структура ринку капіталів та характеристика його ліквідності;

• внутрішня стабільність валюти (цінова стабільність);

• форми застосування валютного контролю.

На підставі цих критеріїв проведемо емпіричне порівняння США як "батьківщини" долара та ЄВС як "батьківщини" євро.

Розмір та структура економіки

За цим критерієм ЄВС виглядає трохи гірше за США. У 2000 р. на ЄВС припадало 16%, на США — 22% світового ВВП За останні кілька років економічне зростання США випереджало європейське. Однак, за прогнозами МВФ, у довготривалій перспективі темпи економічного зростання в обох регіонах зрівняються. Отже, їхній економічний потенціал можна вважати приблизно ідентичним. Водночас низка невирішених проблем структурного характеру в багатьох країнах ЄВС (політика на ринку праці, податкова та соціальна політика) робить позицію щодо США вразливою.

Масштаби зовнішньої торгівлі та структура державних фінансів

Обсяги торгівлі США і ЄВС є також приблизно однаковими. У 2000 р. частка Єврозони у світовому експорті становила 19 %, США — 15 %. Залежність країни від зовнішніх чинників можна виміряти також за коефіцієнтом "відкритості" економіки (тобто частки суми імпорту та експорту товарів і послуг у ВВП). У 2000 р. цей коефіцієнт дорівнював для ЄВС 14,5 % ВВП, для США — 10 %. Це свідчить про незначну залежність обох економік від зовнішніх шоків. Негативним аспектом економічного розвитку США є зростання дефіциту торговельного балансу, рівень якого у 2001 р. становив 423,6 млрд. дол. (4 % ВВП). Крім того, США є найбільшим дебітором світу, розмір їхнього зовнішнього боргу в 1997 р. перевищив 1 трлн дол. і зростає щороку на 15—20 %. На противагу цьому ЄВС виступає нетто-кредитором фінансових засобів і має позитивне сальдо торговельного балансу, яке у 2002 р. становило близько 130 млрд. дол. За цим критерієм ЄВС має безумовні переваги відносно США.

Структура ринку капіталів та характеристика його ліквідності

За цим критерієм США виглядають значно краще, ніж ЄВС. Американський ринок цінних паперів є надзвичайно розвинутим, він майже вдвоє більший за об'єднаний європейський.

Протягом останніх років спостерігається значне зростання ринкової капіталізації відносно ВВП у всіх країнах—членах ЄС. Так, у 1993—2000 pp. цей показник у Нідерландах збільшився з 62 % до 173 %, у Швеції — з 57 % до 140 %. Частка Європи у світовій капіталізації становить близько 33 %, Північної Амери­ки — 54 %, частка Східної й Південно-Східної Азії — 12 %. На цей час у ЄС функціонує 32 національні фондові біржі, тоді як у СІЛА їх лише 8, причому на NYSE і NASDAQ припадає близько 95 %, що свідчить про високу концентрацію біржової торгівлі у США, чого не можна сказати про ЄС. Загальна сума короткострокового боргу, емітованого резидентами Єврозони на кінець 2000 p., становила 579,0 млрд євро, або 9,0 % ВВП, довгострокового — 5,897 млрд. євро, або 92 % ВВП. Російський дослідник С. Матросов відзначає такі відмінності між європейським і американським фондовими ринками:

на противагу європейському (крім Великої Британії й Люксембургу) американський фондовий ринок переважно орієнтований на іноземних емітентів;

у США фондовий ринок є основним, а в деяких випадках єдиним джерелом кредитування підприємств, фінансування інвестицій і державного бюджету, тоді як у континентальній Європейський фондовий ринок виступає переважно як індикатор фінансового стану емітентів;