Сторінка
5

Формування Європейського валютного союзу

Історія валютних відносин свідчить про те, що між міжнародним значенням валюти і розмірами ВВП та зовнішньої торгівлі країни, до якої ця валюта належить, існує прямий зв'язок. Переважна роль фунта стерлінгів до 1930 р. та провідна позиція долара до сьогоднішнього дня є прикладами такого зв'язку.

Розглянемо низку ознак, характерних для ключової міжнародної валюти, а також проаналізуємо ступінь відповідності євро цим показникам.

Ключова міжнародна валюта визначається домінуванням її частки на ринку при виконанні таких міжнародних функцій:

• валюти розрахунків (міжнародний платіжний засіб: виставлення рахунків-фактур у зовнішній торгівлі; роль посередника у валютній торгівлі "vehicle currency");

• валюти міжнародних депозитів та інвестицій (міжнародний засіб нагромадження вартості; засіб емісії та депозиту міжнародних облігацій, акцій та банківських кредитів);

• резервної валюти центральних банків (використання валютних резервів для "покриття" зовнішньоекономічної діяльності країни (імпорту) і для проведення валютних інтервенцій);

• валюти прив'язки, або "якоря" (використовується іншими країнами для прив'язки своїх валют, міжнародна роль яких є незначною).

Валюта розрахунків

Напередодні введення євро 44 % міжнародних розрахунків здійснювалося у валюті США. Ця цифра майже в 4 рази перевищувала їхню питому вагу у світовій торгівлі. Друга за значенням грошова одиниця — німецька марка — забезпечувала лише 16 % світової торгівлі, 15 % припадало на інші валюти Європейської валютної системи, 5 % належало японській єні. За оцінками ЄЦБ, у 2002 р. в євро здійснювалося від 40 % до 50 % міжнародних розрахунків Єврозони.

Ринкова частка євро практично дорівнює сумі часток валют, які замінив євро. У 1998 р. на валютних біржах світу частка торгівлі доларом США становила 87% (при визначенні частки ви­ходимо з 200 % — сума продажу та купівлі валюти), німецької марки — 30 %, єни — 21 %, фунта стерлінгів — 11 %, французь­кого франка — 5 %. У 2002 р. частка долара у валютній торгівлі становила 84,4 %, євро — 43 %. Тож за цією ознакою долар має безперечні переваги.

Валюта міжнародних депозитів та інвестицій

Ринок державних облігацій ЄВС удвоє менший за американський. У 1997 р. частка облігацій, деномінованих у доларах США, становила на міжнародних фінансових ринках 46 %, у єнах — 11 %, у німецьких марках — 10 %. На всі європейські валюти разом припадало близько 24% міжнародного ринку облігацій. Є кілька аргументів на користь зростання частки євро у цьому сегменті ринку. По-перше, євро став найпопулярнішою емісійною валютою: вже в перший місяць після створення ЄВС на нього припало близько 55 % сукупного обсягу нової емісії (для порівняння — відповідний показник для долара становив лише 40 %). По-друге, довгострокова інвестиційна привабливість євро залежить від темпів та рівня інтеграції фінансових ринків євросистеми. До введення євро європейський ринок облігацій був дуже сегментованим унаслідок обігу різних валют, розбіжностей у національних законодавствах, податкових режимах та ринкових звичаях. Введення євро ліквідувало ризик валютних коливань і має посилити процеси інтеграції та гармонізації ринкової практи­ки в країнах ЄВС. На початку 2002 р. частка долара у світовому ринку облігацій становила 45,6 %, євро — 24,1 %.

Вадою розвитку європейського ринку цінних паперів, зокрема акцій, є те, що до цього часу кожна країна має своє національне акціонерне право. Вже протягом 10 років триває дискусія про заснування загальноєвропейського акціонерного товариства, але воно досі не створене. Це веде до переміщення операцій з акціями за кордон. Акціонерне право в США є більш суворим, і це дуже вигідно акціонерам. Англійське право ліберальніше і більш прихильне до підприємців.

Резервна валюта центральних банків

Якщо в 1996 р. частка офіційних валютних резервів світу в доларах США дорівнювала 63,7 %, у валютах ЄС — 19,5 %, японських ієнах — 6,2 %, то на початку 1999 р. резерви в дола­рах, євро та єнах співвідносилися як 57,1% : 19,6% : 4,9%, а на кінець 2001 р. - 68,3 % : 13 % : 4,3 %.

Таким чином, очікуваної диверсифікації валютних резервів на користь євро не відбулось. За даними опитування, проведеного в середині 2002 р. журналом "Central Banking" (Лондон), лише 8 із 40 провідних центральних банків світу протягом року збираються збільшити частку євро у своїх валютних резервах. Відповідно до ст. 30 статуту ЄСЦБ члени ЄВС передали до ЄЦБ частину своїх резервів у розмірі 50 млрд. євро (65 млрд. дол. США за курсом 1996 p.). Частка окремої країни розраховується залежно від розміру частки країни в капіталі ЄЦБ.

Капітал ЄЦБ формується лише за рахунок валют третіх країн, передусім долара США, та золота. Резервні позиції в МВФ, СПЗ і валюти країн ЄС згідно з Маастрихтським договором заборо­няється використовувати для формування капіталу ЄЦБ. Золотовалютні резерви ЄЦБ склали на початку 2003 р. близько 360 млрд. євро.

Валюта прив'язки, або "якоря"

На середину 2002 р. 54 країни мали режим валютного курсу, що тим чи іншим чином був прив'язаний до євро.

По-перше, євро відіграє роль "якоря" при визначенні режимів валютних курсів інших країн ЄС. Таку прив'язку здійснила Данія.

По-друге, країни ЦСЄ, які стоять напередодні вступу до ЄС, прив'язали свої валюти до євро або використовують останній як референцію.

За умов стабільності євро та з огляду на значні розбіжності в темпах інфляції в країнах Східної та Західної Європи прив'язка до євро теоретично мала б сприяти стабілізації економік держав Центральної та Східної Європи за рахунок "імпорту" зовнішніх конкурентних переваг, зниження процентних ставок та залучення нових інвестицій.