Сторінка
3
1.2. Поняття валютних правовідносин.
Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого — різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.
Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні і проведенні національної валютної політики в зв'язку з утворенням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій.
Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і мають деякі специфічні особливості:
1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення і використання централізованих і децентралізованих валютних фондів;
2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана державою планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;
3) об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується зобов’язань, пов’язаних з утворенням і використанням валютних фондів;
4) особливість валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому русі грошової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво;
5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового, але й інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки відзначаються особливим об'єктом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя.
Операції з Іноземною валютою, що дозволяються
законодавством України
Законодавство дозволяє проведення поточних валютних операцій і операцій з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.
Природно, що держава зацікавлена в тому, щоб якомога краще обслуговувати торговельні поточні експортні операції.
Наша країна заохочує вкладення іноземних банків, підприємців у нашу економіку і не заохочує участь наших банків та юридичних і фізичних осіб у капіталі закордонних фінансово-кредитних установ.
Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.
Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти від свого імені та за свій рахунок у відповідності з інструкцією Національного банку України1. Згідно з інструкцією НБУ право уповноваженого банку вести відкриту валютну
позицію (тобто позицію валютного ризику) — це право укладати угоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.
Правові засади валютного регулювання
Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Національний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.
Поточні валютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Безперешкодне ввезення іноземної валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іноземну валюту з України понад установленого ліміту можливо лише при одержанні довідки з уповноваженого банку.
Національний банк установлює порядок проведення валютних операцій, що зв'язані з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталі банків за кордоном, але, як правило, уповноваженим українським банкам, які мають генеральну ліцензію.
Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття
українськими резидентами рахунків у закордонних філіалах
українських уповноважених банків.
Згідно з «Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів» (Додаток № 6 до постанови Правління Національного банку України від 23.09.1996 р. № 245 із змінами і доповненнями від 10.04.1997 р.) громадяни України та іноземці (крім підприємців1) мають право через українські уповноважені банки переказувати особисті кошти в іноземній валюті за межі України в таких випадках:
— при допомозі родичам (чоловікові/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам і братам), які проживають за межами України (тільки з валютного рахунка — якщо родичі постійно
проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $2000 на рік; якщо родичі тимчасово проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $4000 на рік);
— при платежах за добровільною сплатою аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків (не більше $200 на місяць, з валютного рахунка — не більше $500 на місяць);
— при платежах, пов'язаних зі смертю (допомога родичам на поховання — не більше $500; платежах, пов'язаних зі смертю за кордоном фізичної особи-резидента (транспортні витрати та витрати на поховання) — до $2000).
Громадяни України та іноземці можуть здійснювати платежі в іноземній валюті на ім'я юридичної особи-нерезидента в таких випадках:
— за лікування, навчання, участь у конференціях, на сплату страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури та передплатних видань (без підтверджуючих документів — не більше $200; з гїідтверджуючими документами —
не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000, а на лікування — не більше $10 000; на підставі індивідуальної ліцензії НБУ — не більше $5000);
— платежі з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (без підтверджуючих документів — до $200; з підтверджуючими документами — не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000).