Сторінка
1

Технології аналізу в задачах фінансового менеджменту

У попередньому розділі зазначалося, що основна тенденція розвитку сучасних комп'ютерних технологій в управлінні підприємством полягає в об'єднанні власне задач аналізу з подальшим використанням його результатів. У цьому розділі розглядаються різні за цільовою спрямованістю задачі фінансового менеджменту, зокрема щодо обґрунтування стратегії розвитку підприємства та поліпшення його фінансового стану. Фінансовий аналіз є невід'ємною складовою цих задач. Під час розгляду задач ілюструється застосування детермінованих і стохастичних моделей, евристичних алгоритмів і методів імітаційного моделювання, прийомів функціональної діагностики та експертних оцінок.

Фінансове планування

Фінансове планування розглядається як безперервний ітераційний процес оцінки потреби у фінансових ресурсах і пошуку рішень про засоби задоволення цієї потреби. Ступінь обґрунтованості очікуваних значень грошових надходжень і видатків багато в чому визначається якістю аналізу руху грошових потоків за попередні періоди. За даними форми фінансової звітності № 3 "Звіт про рух грошових коштів" регулярно розраховується сукупність абсолютних і відносних аналітичних показників грошових потоків, здійснюється їх моніторинг. Ідеться про такі показники.

1. Абсолютні значення грошових потоків: надходження; видатки; чистий грошовий потік (різниця між надходженнями й видатками); структура грошового потоку за трьома напрямками діяльності (операційній, інвестиційній та фінансовій); наявність коштів на рахунку підприємства. Від'ємне значення останнього показника

свідчить про дефіцит коштів, передусім зумовлений боргами підприємства. Відсутність коштів для повернення боргів і вимоги кредиторів через суд можуть призвести до суттєвого погіршення фінансової стійкості, навіть до банкрутства. Зазвичай подібну ситуацію передвіщає значне (як за обсягом, так і за термінами існування) від'ємне значення чистого грошового потоку. Це перша ознака потрапляння підприємства в так звану кредитну пастку або "технічний розрив ліквідності". У цьому разі обсяг залучених позикових коштів приблизно дорівнює (або менший) сумі позикових коштів, які слід повернути. Це свідчить про те, що нові позики не повністю використовуються для розвитку підприємства, а їх обслуговування знижує ефективність діяльності, спричинює "вимивання" власних коштів і в кінцевому підсумку призводить до збиткової діяльності та банкрутства. Іще одним передвісником погіршення фінансової стійкості підприємства може бути розбалансування структури грошового потоку. Якщо тривалий час спостерігається стійке генерування від'ємного чистого потоку від операційної діяльності, це може призвести до різкого погіршення платоспроможності. Така ситуація може супроводжуватися додатними грошовими потоками від інвестиційної (згортання бізнесу з розпродажем майна) і (або) фінансової діяльності (тоді, звичайно, підприємство продовжує користуватися позиковими коштами, що пришвидшує погіршення фінансової стійкості).

2. Відносні показники грошових потоків:

"Рентабельність " на основі грошового потоку = Грошовий потік / Чиста виручка від реалізації X100 %.

Розраховується частка коштів у виручці від реалізації. Цей показник доповнює показник рентабельності продукції, визначаючи не лише прибуткову, а й "грошову" продукцію. Через зниження цього показника навіть на тлі стабільної або зростаючої рентабельності, розрахованої за прибутком, підприємство може потрапити в ситуацію "ножиць" між зростанням прибутку (а отже, і податкових зобов'язань) і наявними коштами. Саме від розміру цих "ножиць" залежатиме швидкість скочування підприємства до банкрутства.

Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій) = Грошовий потік / Сума інвестицій.

Показує, яка частка інвестицій може бути покрита за рахунок грошового потоку. Чим вищий цей показник, тим вищий рівень самофінансування підприємства; внаслідок цього посилюється його фінансова стійкість.

Термін окупності інвестицій = Суми інвестицій /Грошовий потік.

Показує, за скільки періодів можна покрити інвестиції за рахунок грошового потоку. Чим менша кількість цих періодів, тим краще.

Коефіцієнт обслуговування боргу = Позиковий капітал /Грошовий потік від операційної діяльності (тобто від основної, поточної діяльності).

Характеризує здатність підприємства погашати свої зобов'язання за рахунок коштів, отриманих від основної діяльності. Операційні грошові потоки свідчать про рівень доходу на поточний період, з якого може бути сплачений борг. Наведений коефіцієнт визначає кількість періодів, що необхідні для сплати заборгованості.

Комп'ютерні технології дають змогу оновлювати та нагромаджувати значення наведених показників, відслідковувати їх динаміку, виявляти характер залежності від низки внутрішніх і зовнішніх факторів. З часом така постійно оновлювана інформація може бути використана як нормативна при перспективному фінансовому плануванні (на 3-5 років) або поточному (на рік), аналогічно до застосування укрупнених нормативів залежності статей активу й пасиву при визначенні додаткової потреби у фінансових ресурсах (див. п. 2.4.3, приклад 2).

Незважаючи на здавану буденність оперативного планування (складання платіжного календаря або касового бюджету, у термінах [38] — поточного бюджетування), його значення дуже велике. Для безперебійної роботи підприємства потрібний постійний контроль за своєчасністю постачання матеріально-технічних ресурсів і збуту продукції та здійснення відповідних розрахункових платежів. Правильним оперативним плануванням можна уникнути ситуації фінансової неспроможності, підвищити стійкість підприємства щодо негативних змін у економічному середовищі. Останнім часом набуває поширення так зване гнучке планування — єдина система взаємопов'язаних поточних планів, що дає змогу постійно контролювати фінансовий стан підприємства, оперативно реагувати на внесення коректив у процесі його діяльності.