Сторінка
5

Правові засади валютного регулювання

- контроль за відповідністю валютних операцій чинному законодавству, наявністю необхідних ліцензій;

- перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами;

- перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності за операціями резидентів і нерезидентів.

Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України і Національним банком України, який спирається на уповноважені банки, та іншими органами.

Головним органом, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, є Національний банк України. Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки, проводять ці банки.

Фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами на території України, здійснює податкова інспекція.

Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України здійснює Міністерство зв'язку України, а за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон

— Державний митний комітет України.

Валютному контролю підлягають операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.

Лібералізація валютного ринку в Україні, зняття валютних обмежень на операції, що зв'язані з рухом капіталу, можливістю нерезидентів виходити на валютний ринок України, вимагає посиленого контролю за дотриманням приписів, які містяться в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в Указах Президента України «Про вдосконалення валютного регулювання»

від 22.08.1994р. № 457/94 із змінами і доповненнями від 3.08.1995 р., «Про припинення здійснення роздрібної торгівлі а надання послуг на території України за готівкову іноземну валюту» та нормативних актах Національного банку України.

Виконуючи програму економічних реформ Президента України, Національний банк України здійснює курс на забезпечення поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України. В листопаді 1994 року в Україні резиденти отримали доступ на біржу для закупівлі валюти з метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від іноземних інвестицій в Україну. В першому кварталі 1995 року уповноважені банки одержали право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України операції з купівлі-продажу доларів СІЛА, німецької марки, російських та білоруських рублів.

В 1995 році уповноважені банки одержали дозвіл купувати безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку під реалізацію готівки в обмінних пунктах.

З 1 серпня 1995 р. Національний банк України заборонив використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу за товари та послуги. В Україні оплата праці резидентів здійснюється тільки у національній валюті або безготівковій

формі.

Здійснюючи валютний контроль, Національний банк України проводить перереєстрацію раніше виданих ліцензій на право торгівлі та надання послуг за іноземну валюту. Разом з іншими контролюючими органами країни Національний банк України систематично перевіряє установи торгівлі та послуги з іноземною готівкою.

Правові засади валютного регулювання

Національний банк поглибив валютний контроль під час проведення грошової реформи. Перевіряючи роботу пунктів обміну іноземної валюти, Національний банк розірвав агентські угоди та анулював дозволи на право здійснення валютно-обмінних операцій у багатьох юридичних осіб, відкликав ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями у кількох банківських установ, наклав штрафи на уповноважені банки, які не виконали функцій агентів валютного контролю на суму понад 200 тисяч гривень.

Національний банк постійно інформує державні органи для того, щоб вони посилювали контроль шляхом узагальнення та аналізу стану розрахунків за зовнішньо економічними операціями резидентів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів

та Національного банку України від 26.12.95 р. «Про заходи щодо забезпечення валютного контролю».

Національний банк інформує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі щодо обсягів надходження валютних коштів, одержаних від здійснення експорту товарів та обсягів перерахованих коштів за імпортними операціями, повернених з порушенням встановлених законодавством термінів; обсягів інвестицій у грошовій формі за межі України, які декларувалися в Національному банку.

Головна Державна Податкова адміністрація інформується щодо порушень резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків у іноземній валюті під час здійснення експортних операцій та термінів надходження продукції за імпортними операціями після здійснення платежів та переліку підприємств, які отримали дозвіл на відкриття рахунків у іноземних банках.

Відповідальність за порушення валютного законодавства

Порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України. Однак ряд порушень визначений в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і за своїм змістом вказані в ньому санкції є заходами фінансового впливу на порушників правил валютних операцій.

Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінансових установ, резидентів і нерезидентів передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належать:

— пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо;

— здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України;

— незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам;

— невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти;

— невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки;

— невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю;

— несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.