Сторінка
4

Методологічні основи інвестування

Поява в останній час різноманітних фінансових посередників визначає існування інвестиційного комплексу, тобто системи підприємств та організацій, які виконують у виробництві функцію створення необхідних нерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств та організацій всіх галузей народного господарства. У склад інвестиційного комплексу входять:

1. Інвестори – вкладники капіталу.

2. Підрядні будівельні підприємства і фірми, незалежно від форм власності, субпідрядні спеціалізовані організації та будівельні кооперативи.

3. Проектні підприємства та архітектурні організації.

4. Промисловість будматеріалів, конструкцій та виробів.

5. Хімічна, металургійна, лісова, деревообробна промисловість в частині, пов’язаній із поставкою предметів для інвестиційного комплексу.

6. Машинобудівельні підприємства, продукція яких призначена для створення нерухомих основних фондів і для будівництва виробництва.

7. Агреговані виробничі управлінські структури.

8. Інвестиційні банки.

9. Ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу.

10. Органи державного регулювання ринкових відносин в інвестиційному комплексі.

Інвестиційний цикл – комплекс дій від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту, наприклад, науково-дослідницькі та конструкторські роботи, прийняття інвестиційних рішень, планування та проектування, підготовка до будівництва, будівництво, вихід на проектні показники і режим окупності вкладень.

Інвестиційний цикл складається з трьох основних періодів:

1)Передінвестиційна фаза.

2) Фаза інвестицій – здійснення затрат, вкладення коштів.

3) Експлуатаційна фаза – відшкодування витрачених коштів.

Інвестиційний процес визначається як ряд інвестиційних циклів, які повторюються.

3. Інвестиційний клімат та фактори, що його утворюють.

Інвестиційний клімат формується під впливом політичних, правових, економічних і соціальних чинників. Значимість кожного чинника в окремо взятій країні різна, оскільки це залежить від рівня економічного розвитку, історичних та національних тенденцій.

Для оцінки можна використати такі узагальнюючі синтетичні показники;

Ø політична і фінансова стабільність;

Ø рівень загальноекономічного розвитку країни;

Ø рівень розвитку ринкової та інвестиційної інфраструктури;

Ø місткість внутрішнього ринку;

Ø вартість робочої сили;

Ø купівельна спроможність населення;

Ø рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

Коротка характеристика умов інвестування в Україні зводиться до такого;

1.Успадкувавши від адміністративної системи метод розподільчих принципів, кошти “не продаються», як це відбувається при ринкових відносинах, а далі продовжує розподілятися Національним банком через комерційні банки шляхом надання кредитів, які, в свою чергу, різко піднімають ставку процента, штучно стимулюючи інфляцію. Якщо проаналізувати трьох річну практику надання кредитів, то можна спостерігати таку тенденцію. Державні кошти через кредитування в безготівковій формі надходять на рахунки приватних підприємств, які потім потрапляють до приватних кишень у вигляді готівки. Комерційні банки надавали кредити державним підприємствам під великі проценти, а останні здійснювали відшкодування процентів за рахунок зростання собівартості, а значить, через підвищення цін, які, в свою чергу, відшкодовувалися з кишені громадян. Такий механізм спрацьовує і сьогодні, тільки меншою мірою, оскільки все більше держава контролює рух фінансових коштів через Національний банк та інші засоби.

2. Економічні процеси в Україні мають кримінальну направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільчих відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності.

3. Закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в ринковій економіці. Надто велика лібералізація економіки в умовах недостатнього розвитку державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.

4. Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних потреб.

5. Тіньовий експорт капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього явища складає недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур.

6. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему – повернення їх у вигляді інвестицій на Україну. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної і тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном. З другого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов’язане з необхідністю обгрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлю високовартістної техніки, автомобілів, нерухомості тощо .

7. В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою цього процесу.

Рекомендована література / 7,29,40,43,48,71/

Питання для перевірки засвоєних знань:

1. Дайте визначення та розкрийте сутність інвестицій.

2. Від яких факторів залежить обсяг інвестицій?

3. За якими ознаками класифікуються інвестиції?

4. Назвіть загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні.

5. Які складові частини входять до інвестиційного ринку?