Сторінка
2

Методологічні основи інвестування

Мал. 1.1. Класифікація інвестицій за об’єктами вкладення

Виділення інноваційної форми інвестицій і інтелектуальних інвестицій, в ряді випадків умовно, тому що інтелектуальні інвестицій в більшості випадків є інноваційними . В літературі зустрічаються різні класифікації інвестицій за формами. Класифікацію в формі рисунка 1.1. пропонує автор навчального посібника “ Основи інвестиційної діяльності” Пересада А.А.

2. По способу участі в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатню інформацію про об’єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії.

Непрямі інвестиції – під ними розуміють інвестування, опосередковане третіми особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Не усі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування та подальшого управління ними. В цьому випадку вони придбають цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів або інвестиційних компаній), а останні, зібрані таким чином інвестиційні кошти, розміщують на свій погляд у найбільш ефективні об’єкти інвестування, приймають участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

3. В залежності від форми власності інвесторів розрізняють державні, приватні, іноземні та спільні інвестиції.

Державні інвестиції – це вкладення, які здійснюють центральні та місцеві органи влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позикових коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних та позикових коштів.

Приватні інвестиції – вкладення коштів громадянами, а також підприєм­ствами недержавних форм власності, перш за все – колективної (акціонерні товариства і кооперативи).

Іноземні інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Спільні інвестиції – вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів.

4. По періоду інвестування відокремлюють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиції – це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні вклади, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т.п.)

Довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період більше одного року. Це критерій прийнятий на практиці обліку, але як свідчить досвід він потребує подальшої деталізації. В практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції поділяються наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) більше 5 років.

5. По регіональній ознаці виділяють інвестиції внутрішні та зовнішні.

Внутрішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інвестування розташовані в територіальних межах даної країни.

Зовнішні інвестиції (вивезення капіталу) – вкладення коштів в об’єкти інвестування розташовані за межами території даної країни. До них також відносять купівлю різних фінансових інструментів інших країн - акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

2. Інвестиційний ринок

Суб’єкти інвестиційної діяльності реалізують свої економічні інтереси вступаючи у певні взаємовідносини на інвестиційних ринках. Ці ринки регулюють процес обміну інвестиціями та інвестиційними об’єктами.

Інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які виникають між продавцями та покупцями інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестування у всіх його формах.

Інвестиційний ринок розглядається як сукупність окремих ринків (об’єктів реального та фінансового інвестування), у складі якого відокремлюються: ринок прямих капітальних вкладень, ринок об’єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об’єктів реального інвестування, фондовий та грошовий ринки. (мал. І 2.)