Сторінка
4

Прямі і непрямі податки підприємства

Податковий кредит – це сума, на яку підприємство-платник податку має право зменшити податкове зобов’язання у звітному періоді.

Сума податку, яку належить сплатити до бюджету визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань протягом податкового періоду і сумою податкового кредиту в податковому періоді.

, де

- сума податку на додану вартість, яку належить сплатити до бюджету

- сума податкових зобов’язань

- сума податкового кредиту

- сума податку, сплаченого у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів

- сума податку, сплаченого у звітному періоді в зв’язку з придбанням необігових активів.

Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податків, які мають обсяг продажу продукції менший, ніж вказаний вище, можуть на свій розсуд використовувати податковий період, який дорівнює календарному місяцю або кварталу.

Суб’єкти господарювання, які сплачують єдиний податок у розмірі 10% від обсягу продажу продукції (робіт, послуг) за мінусом сум акцизного збору, не є платниками податку на додану вартість.

Акцизний збір

Акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що входить до ціни цих товарів (продукції).

Об’єкти оподаткування:

- обсяги реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини

- обсяги реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім обсягів реалізації), передачі (для виробництва підакцизних товарів), а також для продажу своїм працівникам

- митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості, чи з частковою оплатою.

Обчислення акцизного збору: за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів, що реалізуються за вільними цінами, виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без урахування акцизного збору, без податку на додану вартість:

Аз = (ВЦва - ПДВ) х Са : 100 ,де

Аз – сума акцизного збору

ВЦва – вільна відпускна ціна на підакцизний виріб

Са – ставка акцизного збору, %

ПДВ – сума податку на додану вартість.

Суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, установлених Верховною Радою України.

Мито і митні збори

Мито є непрямим податком, що стягується за товари та інші предмети, які перетинають митний кордон України (ввезення, вивезення, транзит через територію країни товарів, предметів будь-яким способом, враховуючи використання трубопровідного транспрту, мереж електропередач), і вноситься до ціни товару.

Платниками мита є юридичні (фізичні) особи, які переміщують через митний кордон України товари і предмети, що підлягають обкладанню митом.

Об’єктом обкладання митом є митна вартість або фізична одиниця імпортованих (експортованих) товарів і предметів, які перетинають митний кордон України.

Єдиним митним тарифом України передбачено три пільгові ставки: переференційні, пільгові та повні.

Переференційні ставки, застосовують до товарів з країн, які входять разом з Україною до митних союзів, до товарів, які проходять з країн, що розвиваються, або при встановленні спеціального митного режиму згідно з міжнародними угодами.

Пільгові ставки застосовують до товарів з країн, що розвиваються, та до країн з режимом найбільшого сприяння – Австрія, Великобританія, Італія, США, Франція та ін.

Повні ставки застосовують до товарів з країн, які не належать до вищезазначеної категорії країн (близько 40 країн світу, в основному бідних острівних держав).

В Україні використовують такі види мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Вивізне мито – інструмент регулювання структури експорту. Вводиться з метою скорочення переліку товарів, експорт яких підлягає нетарифному регулюванню.

Ввізне мито – інстумент регулювання структури імпорту. Вводиться з метою одержання товарів, які не виготовляються на території України або товарів високого гатунку.

Сезонне мито (ввізне і вивізне) – вводиться на окремі товари та інші предмети на термін, не більше чотирьох місяців з моменту встановлення.

Спеціальне мито – запобіжний засіб, що застосовується до тих товарів які загрожують вітчизняному виробнику, шкодять його інтересам.

Антидемпінгове мито – запобіжний засіб, що застосовується у випадках коли ввізний товар набагато нижче за конкурентну ціну в країні експорту, або за ціни інших експортерів.

Компенсаційне мито – запобіжний засіб, що застосовують у випадках коли ввезення або вивезення за митну територію України товарів при виробництві або експорті яких використовували субсидію. Ставка такого мита не може перевищувати виявлений розмір субсидії.

Від сплати мита звільняються: транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів і пасажирів, предмети матеріально-технічного постачання для промислової переробки на українських підприємствах, валюта України, іноземна валюта, цінні папери, товари та предмети, що стали непридатними для використання внаслідок пошкодження до пропуску через митний кордон та ін.

Митні збори – це вид митних платежів, які сплачуються за вантажну митну декларацію суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Митні збори сплачуються за кожну вантажну митну декларацію при митному оформленні вантажу. Платниками митних зборів є юридичні особи, які виконують митне оформлення вантажів.

Література

1. Зятковський І.В. “Фінанси підприємств”, навчальний посібник, К., Кондор, 2003 рік