Сторінка
3

Прямі і непрямі податки підприємства

Земельні ділянки, що знаходяться в населених пунктах, земельний податок стягується за ставками в грошових одиницях за 1 кв. м. площі. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то визначаються середні ставки земельного податку.

Податок на транспортні засоби

Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин є джерелом фінансування будівництва, реконструкцій, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Цей податок впливає на формування доходів місцевого самоврядування, ефективність використання наземних і водних транспортних засобів. Податок сплачують з прибутку.

Платником податку є юридичні особи (резиденти і нерезиденти), які мають на балансі транспортні засоби.

Відповідно до гармонізованої системи опису та кодування товарів, об’єктом оподаткування є транспортні засоби, які наведені нижче:

- автомобілі для перевезення не менше як 10 осіб, у т.ч. водія (3,60 грн з 100 см.куб.)

- автомобілі легкові (3,00-20,00 грн. з 100 см.куб, залежно від об’єму циліндрів двигуна)

- автомобілі вантажні (10,00-20,00 грн. з 100 см.куб.)

- автомобілі спеціального призначення (3,60 грн з 100 см.куб.)

- мотоцикли, мопеди (3,00 грн з 100 см.куб.).

Не є об’єктом оподаткування:

а) трактори на гусеничному ходу

б) мотоцикли з об’ємом двигуна до 50 куб.см.

в) вантажні та самохідні транспортні засоби, які використовуються на території заводу, складах для перевезення вантажів на короткі відстані

г) машини і механізми для сільськогосподарських робіт.

Податок з власників наземних транспортих засобів об’єктів господарювання обчислюють, виходячи з об’єму циліндрів та потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, які є на їх балансі:

ПТз=Оц*Ст, де

ПТз – податок із власників транспортних засобів

Оц – об’єм циліндрів у куб.см.

Ст – ставка податку на рік з 100 куб.см.

Податок сплачується перед реєстрацією (перереєстрацією) або технічним оглядом транспортних засобів. Податок може сплачуватись рівними частинами чотири рази на рік.

Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування. На 50% - сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10.

Непрямі податки

Податок на додану вартість

Система податку на додану вартість розроблена у Франції в 1954 р. економістом М.Лорс. Починаючи з 60-х років вона набула великого поширення у західноєвропейських, а згодом і в інших країнах.

ПДВ є частиною новоствореної вартості і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Додана вартість – це прибуток, заробітна плата з нарахуваннями на неї та інші витрати, пов’язані з власне виробничим процесом.

Зарубіжні країни використовують ПДВ, встановлюючи не одну ставку, а цілу систему: знижену, стандартну та підвищену. Знижена ставка застосовується до товарів першої необхідності, медикаментів та медичних послуг. Предмети розкоші оподатковуються за підвищеною ставкою. Розмір зниженої ставки у країнах ЄЕС коливається від 0% до 17%, стандартної – від 12% до 23% і підвищеної – від 25% до 33%. Нульова ставка у країнах ЄЕС встановлена на всі експортні товари. Це дає право експортерові на компенсацію ПДВ і дає змогу не включати його до ціни, що значно підвищує конкурентоспроможність товарів.

Платниками податку є підприємства, в яких обсяг оподаткованих операцій з продажу товарів (робіт, послуг), протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти місяців перевищує 3600 неопопдатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підприємства, які продають товари (роботи, послуги) на митній території Україні за готівкові кошти, сплачують податок незалежно від обсягів продажу. Звільнені від оподаткування такі операції з продажу: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування, товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів і виробів медичного призначення та ін.

Ставки оподаткування для обчислення податку на додану вартість. Законом України визначено дві ставки податків – 20% та нульова ставка. Нульову ставку оподаткування застосовують при виконанні операцій з продажу відтчизняних товарів платниками податку за межі митної території України, продажу товарів і послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України та ін.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку на додану вартість, нарахована платником податку в податковому періоді.