Сторінка
3

Складові частини грошового ринку. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів. Механізм здійснення операцій на валютних ринках. Акції та їх види

v 4) інститути-регулятори — саморегульовані організації, основною функцією яких є впорядкування відносин із цінними паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку. Найважливішими інститутами-регулято­рами є фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів із цінних паперів, інші добровільні організації, які об'єднують професій­них учасників цього ринку.

v 5) державні органи регулювання. Спеціальними державни­ми органами регулювання ринку цінних паперів є органи вико­навчої влади, які забезпечують виконання відповідних законо­давчих актів, здійснюють регулювання ринкових відносин із цінними паперами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних учасників ринку, а також здійснюють заходи, які спрямовані на захист інтересів інвесторів та публічних інте­ресів. До цих державних органів відносять комісії з цінних па­перів. В Україні це Державна комісія з цінних паперів та фон­дового ринку.

Таким чином, головні учасники ринку цінних паперів свої­ми діями створюють цей ринок, підтримують рух цінних па­перів, забезпечують безперервність та постійність взаємодій. Без основних учасників ринок цінних паперів не може існувати.

Інфраструктурні учасники ринку цінних паперів виконують окремі та важливі, але допоміжні за своїм характером функції на вказаному ринку. Без інфраструктурних учасників ринок не може удосконалюватись. До них можна віднести:

§ 1) депозитарії — інфраструктурні інститути, які спеціалі­зуються головним чином на виконанні депозитарних функцій (зберігання цінних паперів та облік прав власності). В Україні функції депозитарію можуть виконувати лише юридичні особи. Найчастіше це комерційні банки, торговці цінними паперами (дилери га брокери).

§ 2) реєстратори – юридичні особи (господарські товари­ства), які стежать за тим, щоб в обігу перебувала постійна кількість цінних паперів, випущених конкретним емітентом, щоб при переході прав власності від одних інвесторів до інших старі цінні папери вилучалися, а нові – видавалися.

§ 3) агенти з трансферту – виконують функції нагляду за процесами переходу права власності на випущені цінні папери. Найчастіше функції агентів із трансферту і реєстраторів вико­нують банки.

§ 4) довірчі товариства (трасти) — інститути, основна функція яких на ринку цінних паперів полягає у довірчому управлінні головним чином коштами та цінними паперами, які знаходяться у власності різних інститутів та індивідів. У більшості випадків трастові інститути надають свої послу­ги інвесторам, які через різноманітні причини не бажають брати безпосередньої участі в ринковій взаємодії з цінними паперами.

§ 5) клірингово-розрахункові установи – інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій, як здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку за угодами купівлі-продажу цінних паперів; проведення перевірки на­явності на рахунках учасників коштів та цінних паперів; ви­дача виписок із грошових рахунків клієнтів установи; надан­ня інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації імен­них цінних паперів. Як правило, цю діяльність виконують спеціальні клірингові підрозділи фондових бірж, а на позабіржовому ринку спеціалізовані клірингово-розрахункові установи. В Україні деякі клірингові функції виконує де­позитарій Н БУ.

§ 6) торговці інформацією про ринок цінних паперів — інсти­тути, які спеціалізуються на наданні послуг з обробки та по­ширення ринкової інформації про цінні папери, поточні курси тощо, а також на складанні аналітичних оглядів подій і тен­денцій на ринку цінних паперів, звітів емітентів. Вони, як пра­вило, представлені інформаційними компаніями.

У кожній країні коло учасників ринку цінних паперів, а також умови для такої участі визначаються державою з ураху­ванням економічного і фінансового етапу. На первинному рин­ку діють емітент та інвестор. У ролі емітентів в Україні мо­жуть виступати тільки юридичні особи, а також держава, орга­ни місцевого самоврядування. Інвестором може бути як фізич­на, так і юридична особа. Найчастіше в їхній ролі у нашій країні виступають інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії. Їхня мета — отримання до­ходу від вкладання коштів або збільшення ринкової вартості.

3. Механізм здійснення операцій на валютних ринках.

Валютний ринок — це система економічних та правових відно­син між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіж документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Основними операціями, що проводяться суб'єктами ринку з валют­ними цінностями, є обмінні (конверсійні) операції, кредитно-депозитні операції, інвестиції в цінні папери, пономіновані в іноземних валютах, інші інвестиції. Обмінні операції тісно пов'язані з іншими опе­раціями, що проводяться учасниками валютного ринку і часто ви­кликані необхідністю залучати валютні ресурси або здійснювати інве­стиції в валюті. Крім того, обмінні операції часто пов'язані з вико­нанням зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати товарів і по­слуг та іншими розрахунками. Іншими словами, обмінні операції пов'язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності під­приємницьких структур та розрахунками у валюті, що здійснюють­ся фізичними особами — резидентами.