Сторінка
2
Законодавством України (ст. 44 Закону України "Про господарські товариства") передбачено, що голосування на загальних зборах акціонерів відбувається за принципом: одна акція — один голос, тобто "багатоголосі" акції випускатися не можуть.
В окремих країнах світу (наприклад, у Німеччині) застосовується поділ акцій на "нові" і "старі" залежно від часу їх емісії. Вони різняться тільки в перший рік емісії "нових" акцій. Відмінність полягає в різних котируваннях і обсягах виплати дивідендів (дивіденди за новими акціями сплачуються тільки за період їх обігу на фондовому ринку, а не за весь рік). Після завершення першого року "нові" і "старі" акції стають ідентичними [33, с 17].
Номінальна вартість акції відбиває частку коштів інвестора в реальному капіталі AT і не пов'язана з ринковою вартістю. Концепцію номінальної вартості було прийнято з метою захисту інтересів кредиторів шляхом визначення постійної суми капіталу, яку власники не могли вилучити протягом існування корпорації; згодом практика засвідчила, що встановлення номінальної вартості неефективне для захисту як кредиторів, так і акціонерів. Тому нині у західній практиці корпорації можуть випускати акції із зазначенням або без зазначення номінальної вартості. Акції без встановленого номіналу можуть бути продані за будь-якою емісійною ціною. Уразі випуску таких акцій внесений капітал, тобто сума, одержана корпорацією від продажу акцій за емісійною ціною, поділяється на встановлений капітал (встановлена вартість, одержана від реалізації акцій) і додатково внесений капітал (різниця між емісійною ціною і встановленою вартістю). У США, наприклад, де законодавством багатьох штатів не забороняється випуск акцій без номіналу, встановлено "законний" капітал (визначається законом штату).
В Україні AT можуть випускати лише акції із встановленою номінальною вартістю. Згідно із Законом України "Про господарські товариства" акціонер в обумовлений установчими зборами термін, але не пізніше як через рік після реєстрації AT, зобов'язаний сплатити повну вартість акції (номінальну). Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" у протоколі рішення засновників про випуск акцій має бути зазначена номінальна вартість акції, а додатковий випуск акцій можливий лише тоді, коли всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче від номінальної.
За формою існування акції поділяються на паперові (документарні) і бездокументарні (їх особливості визначені Законом України "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні").
Документарна форма акції як цінного паперу — це паперовий бланк з визначеними реквізитами. На кілька акцій акціонеру може видаватися сертифікат. Бездокументарна форма акції — це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на акцію. Зберігачем може бути саме АТ-емітент або за договором з ним комерційний банк чи торговець цінними паперами. Форма випуску акцій визначається за рішенням АТ-емітента і затверджується ДКЦПФР при реєстрації випуску акцій.
Важливу роль у фінансовій діяльності корпорації можуть відігравати облігації, що емітуються нею з метою залучення позикового капіталу.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує право її покупця на отримання від особи, яка випустила облігацію, її номінальної вартості і відсотків від неї у визначений термін. Корпоративна облігація — це зобов'язання AT перед власниками облігацій щодо виплати певного доходу і погашення їх номінальної вартості через певний період.
Наведемо основні ознаки корпоративної облігації як цінного паперу:
• облігація засвідчує відносини позики між її покупцем, який є кредитором AT, і корпорацією-емітентом, що є боржником;
• на відміну від акцій облігації завжди мають номінальну вартість, яка є важливою ознакою цих цінних паперів — емітент зобов'язується погасити їх номінальну вартість у зазначений термін і фіксований дохід, як правило, визначається у відсотках номінальної вартості;
• облігації випускаються на певний період, після завершення якого емітент гарантує виплату їх номінальної вартості;
• емітент зобов'язаний сплачувати фіксований дохід у терміни і розмірах, встановлених умовами облігаційної позики; дохід сплачується як відсоток (купон) номінальної вартості або у вигляді дисконту (тобто емітент продає облігації за ціною нижче від номінальної вартості, а погашаються вони за номіналом);
• облігації можуть мати одночасний термін погашення або різні терміни за окремими серіями в певні періоди;
• у разі ліквідації AT або визнання його банкрутом зобов'язання перед власниками облігацій задовольняються, як і перед іншими кредиторами, раніше ніж перед власниками акцій;
• облігації можуть бути іменними і на пред'явника.
Залучення капіталу шляхом емісії боргових зобов'язань (облігацій) є однією з форм тривалого кредитного фінансування великих AT через поділ загальної суми кредиту (емісії облігацій) на невеликі частки. Такі позики дають можливість зібрати від великої кількості окремих кредиторів (власників облігацій) необхідну кредитну суму, яку важко було б отримати під вигідні для позичальника умови у банку. З одного боку, кредитор (інвестор) не може одразу ж розірвати свої відносини з емітентом з приводу власності на облігації (якщо, звичайно, не передбачено викуп або погашення облігацій у визначений час протягом року). З іншого боку, кожна особа, яка має облігації, може припинити відносини з емітентом з приводу кредиту, продавши облігації на фінансовому ринку, так само як акціонер, продавши акції, може припинити свою участь у цьому AT.
Законодавством України встановлено обмеження на випуск корпоративних облігацій — їх сумарна номінальна вартість не може перевищувати 25 % статутного фонду, але в ньому немає жодних вказівок щодо видів облігацій, які можуть емітувати корпорації. Отже, українські AT, скориставшись досвідом країн з розвиненою ринковою економікою, можуть обрати будь-які різновиди облігацій, давно відомі в цих країнах.
Завантажити реферат