Сторінка
6

Види корпоративних цінних паперів і їх особливості

Запровадження опціонних схем уможливлює часткове усунення суперечностей між акціонерами і менеджерами; якщо останні самі стають акціонерами (або отримують опціони на акції), їх інтереси значно наближуються, конфлікт пом'якшується. Опціонні схеми дуже широко використовують молоді компанії, вони розповсюджують їх серед великої кількості співробітників. Власне, і великі корпорації також часто вдаються до цих методів.

Наприклад, у провідних інвестиційних банках США "Merrill Lynch" і "Morgan Stanley" службовцям належить більше половини акціонерного капіталу.

Дефіцит ліквідності й гостра проблема неплатежів в українській економіці деякою мірою можуть бути пом'якшені шляхом застосування компаніями векселів та інших короткострокових цінних паперів. Торговельний вексель є цінним папером, що використовується серед компаній для фінансування товарних операцій. Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" вексель — це боргове зобов'язання, що надає його власникові безумовне право вимагати після настання терміну платежу від векселедавця простого або акцептанта переказного векселя сплати вексельної суми. Обіг векселів регулюється особливими нормами права — вексельним правом, що вимагає насамперед правильного оформлення векселя, у противному разі він буде недійсний.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" [5] форма і порядок виготовлення бланків векселів затверджуються ДКЦПФР; векселі не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Розблокуванню неплатежів і залученню кредитів може сприяти застосування корпораціями особливого виду цінних паперів — складських свідоцтв як фінансового інструмента отримання кредитів під заставу запасів товарів.

Складське свідоцтво (СС) — це товаронаповнений цінний папір, що видається зберігачем (товарним складом) на підтвердження прийняття товарів на зберігання. Складське свідоцтво є неемісійним цінним папером, для випуску якого не потрібні державна реєстрація і реєстрація проспектів емісії. В Україні ще немає нормативних документів, які визначають особливості СС. У Росії частково розроблено правову базу використання СС. Розрізняють СС двох типів: прості та подвійні. Просте СС є цінним папером на пред'явника і складається з однієї частини. Подвійне СС складається з двох частин: складського свідоцтва — А і заставного свідоцтва — Б (варанта), які є цінними паперами і можуть обертатися разом або окремо на біржовому і позабіржовому ринках.

Варант використовують як заставу для отримання кредиту. Його відокремлюють від подвійного СС і передають кредитору; при цьому на частині А в подвійному СС роблять позначку про суму отриманого кредиту і відсотки за ним. Отже, покупець частини А подвійного СС сповіщається про наявність застави і її суму, а для отримання товару зі складу йому необхідно розрахуватися з кредитором, оскільки це можливо лише в обмін на обидві частини подвійного СС.

Застосування СС може позитивно вплинути не тільки на фінанси окремих компаній, а й на фінансову систему держави, оскільки:

• дає можливість відмовитися від бартеру;

• сприяє залученню в ринковий оборот активів підприємств, що раніше не працювали (майна, запасів);

• прискорює оборотність обігових коштів підприємств, оскільки підвищує ліквідність товару за рахунок обороту частини А подвійних СС на ринку при незмінному перебуванні товару на складі;

• може підвищити збір податків, якщо СС прийматимуть податкові органи на погашення заборгованості підприємств бюджету з подальшою реалізацією на біржовому та позабіржовому ринках;

• сприяє значному розширенню кредитування підприємств під заставу СС, які є якісним забезпеченням банківських позик.

Складські свідоцтва є перспективними цінними паперами. Введення їх у повномасштабний обіг потребує захисних заходів щодо підвищення довіри до них. В Україні необхідно розробити нормативну базу для забезпечення умов професійної діяльності учасників ринку СС, встановити єдині правила і стандарти здійснення операцій з ними, створити єдину інформаційну базу даних СС.

Список використаної літератури

1. Анохин С. Особенности управления корпоративными финансами // Фин. бизнес. — 2000. — № 6. — С. 23-28.

2. Анохин С. Управление финансовыми активами // Фин. бизнес. — 2000. — № 7. — С. 21-28.

3. Бондар О. М., Мендрул О.Г. Сукупна вартість підприємств у процесі масштабної грошової приватизації // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 2000. — № 5. — С 70-75.

4. Брейли P., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. — М.: Олимп-бизнес, 1997.

5. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997.

6. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1999.

7. Вінник О. М., Щербина В. С. Акціонерне право: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2000.

8. Вітлінський В.В., Пернарівський О. В., Баранова А. В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // Фінанси України. — 1999. —№ 12. — С 91-103.

9. Войцеховсъкий П. В. Про деякі питання створення та приватизації холдингових компаній //Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 9. — С 64-65.

10. Горбунов А. Р. Холдинговые предприятия и дочерние фирмы. — М.: Анкил, 1994.

11. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. — К.: МАУП, 1999.

12. Пеанов А. П. Акционерные общества: управление капиталом и дивидендная политика. — М.: ИНФРА-М, 1996.

13. Іменітова О. Методи оцінки ринкової вартості акцій // Ринок цінних паперів. — 1997. — № 20. — С 5-8.