Сторінка
2

Аналіз ліквідності (платоспроможності) підприємства

3) інвесторів, які мають бути впевнені щодо перспектив розвитку підприємства і, як наслідок, ефективності їх інвестиційного проекту;

4) партнерів по бізнесу, які зацікавлені в надій­них та стабільних стосунках.

Платоспромож­ність як економічну категорію характеризують такі моменти :

1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

2. Платоспроможність – це не тільки здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а й здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

3. Платоспроможність – це не ста­тична (моментна) характеристика. Найбільшу цін­ність має динамічна платоспроможність.

4. Платоспроможність не слід ототожнювати лише з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

5. Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслу­говування та повернення позикових коштів.

1.2. Показники платоспроможності

У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності підприємства, основні з яких представлені на рис. 1.1.[14,c.11].

Рис.1.1. Методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства.

Метод коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприєм­ства з аналогічними показниками інших підпри­ємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприєм­ства з аналогічними показниками фірм — про­відних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечен­ня, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти надають аналітику ста­тичну інформацію (на певну дату) про платоспро­можність підприємства, і, таким чином, об'єк-тивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає на ступінь об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може використати прийом «прикрашення» звітності, щоб створити видимість вищих показників. Наприклад, підприємство взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти утримувались декілька днів у вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час скла­дався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспромож­ності підприємства.

Методи дискримінантних показників платоспро­можності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінан­сову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

Коефіцієнти даного методу отримують у резуль­таті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

— порівнюються за певний період на основі низ­ки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з плате­жами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

— відбираються за допомогою різноманітних статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити краще підприємство, представлене в од­ній з двох вибірок;

— розробляється за допомогою прийомів дискримінантного аналізу лінійна комбінація з ви­значальних коефіцієнтів.

Даний метод вперше з'явився в США, де в 60-і роки минулого століття різні дослідники намагались сфор­мулювати моделі передбачення банкрутства. Фундаментальне дослідження в цьому напрямку було опубліковано в 1968 p. Є. І. Альтманом.

Крім методу Альтмана відомий показник пла­тоспроможності Z Конана і Гольдера, показник платоспроможності Управління звітності Банку Франції. Опишемо один з них.

Показник платоспроможності Z Конана і Гольд­ера розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємств. За допомогою методу дискримінантного аналізу було розроблено такий показник [14,c.12]:

Z = 0,16 X1 - 0,22Х2 + 0,87 X3 + 0,10 X4 - 0,24 X5, (1.1)

де X1 = дебіторська заборгованість + грошові кошти / всього активів;

Х2 = постійний капітал / всього пасивів;

X3 = фінансові витрати / виручка від реалізації;

X4 = витрати на персонал / додана вартість;

X5 = валовий прибуток / залучений капітал.

Автори розрахували вірогідність платежів для різних значень Z:

Дослідниками було перевірено на майбутньому періоді, що показник Z має достатню передбачувальну силу й дозволяє оцінити можливі фінан­сові труднощі на три роки вперед.

Для України використання аналогічних показ­ників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно.

Дослідження грошових потоків полягає у вив­ченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод грунтуєть­ся на побудові бюджетів готівки та їх аналізі [13,c.253].