Сторінка
8

Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва

Таблиця 3 - Узагальнююча оцінка фінансової стійкості аналізованого підприємства

Таким чином, по ступені фінансового ризику, обчисленого за допомогою даної методики, аналізоване підприємство й у минулому й у звітному році відноситься до другого класу. Причому за звітний рік воно трохи погіршило своє положення.

Для оцінки рейтингу суб'єктів господарювання і ступеня фінансового ризику досить часто використовуються методи багатомірного рейтингового аналізу.

У закордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Лиса, Таффлера, Тишоу й ін., розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.

Найбільш широку популярність одержала модель Альтмана:

Z = 0,717х1 + 0,847х2 + 3,107х3 + 0,42х4 + 0,995х5

Де х1 - власний оборотний капітал /сума активів;

х2 — нерозподілений прибуток/сума активів;

х3 — прибуток до сплати відсотків /сума активів;

х4 — балансова вартість власного капіталу/позиковий капітал;

х5 — обсяг продажів (виторг) /сума активів.

Константа порівняння — 1,23.

Якщо значення Z<1,23, то це ознака високої імовірності банкрутства, тоді як значення Z>1,23 і більш свідчить про малу його імовірність.

На аналізованому підприємстві величина Z-рахунка по моделі Альтмана складає:

на початок року

ZH = 0,717 х 0,27 + 0,847 х 0,09+3,107 х 0,328 + 0,42 х 1,2 ++0,995 х 1,5 = 3,27;

на кінець звітного періоду ZK = 0,717 х 0,28 + 0,847 х ОД 1 + 3,107 х 0,352 + 0,42 х 1,08 + +0,995 х 1,76 = 3,59.

Отже, можна зробити висновок, що на даному підприємстві імовірність банкрутства мала.

Дискримінантна модель, розроблена Лисом для Великобританії, одержала наступне вираження:

Z = 0,063х1 +0,092х2 +0,057х3 + 0,001х4,

де х1 — оборотний капітал/сума активів;

х2 — прибуток від реалізації/сума активів;

х3 — нерозподілений прибуток/ сума активів;

х4 — власний капітал/позиковий капітал.

Тут граничне значення дорівнює 0,037.

По моделі Лиса величина Z-рахунка для аналізованого підприємства дорівнює:

ZH = 0,063 х 0,613 + 0,092 х 0,328 + 0,057 х 0,09 + 0,001 х 1,2 = 0,075;

ZK = 0,063 х 0,669 + 0,092 х 0,352 + 0,057 х 1 +0,001 х 1,08 = 0,087.

Таффлер розробив наступну модель:

Z = 0,53х1 + 0,13x2 + 0,18х3 + 0,16х4,

де х1 — прибуток від реалізації/короткострокові зобов'язання;

х2 — оборотні активи/сума зобов'язань;

х3 — короткострокові зобов'язання/сума активів;

х4 — виторг/сума активів.

Якщо величина Z-рахунка більше 0,3, це говорить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне. По даній моделі аналізоване підприємство виглядає в такий спосіб:

Zп = 0,53 х 0,923 + 0,13 х 1,78 + 0,18 х 0,343 + 0,16 х 1,5 = 1,02233;

ZK = 0,53 х 0,909 + 0,13 х 1,73 + 0,18 х 0,387 + 0,16 х 1,76 = 1,05793.

Однак слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих обережностей. Тестування інших підприємств за даними моделям показало, що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства наших суб'єктів господарювання через різну методику відображення інфляційних факторів і різної структури капіталу, а також через розходження в законодавчій і інформаційній базі.

По моделі Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал/позиковий капітал), одержують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам придається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, у яких є присутнім даний показник, можуть спотворити реальну картину.

Існує необхідність розробки власних дискримінантних функцій для кожної галузі, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися щороку на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.

Для обґрунтування основних індикаторів ризику банкрутства і створення дискримінантної моделі для його оцінки зібрана інформація з 200 сільськогосподарських підприємств за 1995-1998 р. і на підставі її розраховані 26 фінансових коефіцієнтів по кожнім суб'єкті господарювання за кожний рік.

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах кожне підприємство повинне чітко орієнтуватися в складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий і економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан, як свого підприємства, так і підприємства-партнерів.

Фінансовий стан - це здатність (можливість) підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, що необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Таким чином, зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства:

прибуток і його розподіл;

рівень рентабельності;

майновий стан;

зміна динаміки фінансового стану за кілька років;

фінансова стійкість;

платоспроможність;

взаємини підприємств із фінансово-банківською системою, постачальниками і споживачами продукції;

перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників (рис. 2), що характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельність) підприємства.