Сторінка
7
частка прострочених фінансових зобов'язань у загальній сумі активів підприємства на кінець звітного періоду має значення вище нормативного (для всіх галузей не більш 0,5).
Якщо величина даних коефіцієнтів перевищує рівень нормативних значень, то це свідчить про критичну ситуацію, при якій підприємство не зможе розрахуватися за своїми обов'язками, навіть розпродавши усе своє майно. Така ситуація може привести до реальної погрози ліквідації підприємства за допомогою процедури банкрутства. Дані табл. 1 показують, що на аналізованому умовному підприємстві фінансова ситуація за звітний період трохи погіршилася, хоча погрози банкрутства немає.
Таблиця 1 Показники платоспроможності підприємства
|
Показник |
На початок року |
На кінець року |
Зміна за рік |
|
Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом |
0,446 |
0,429 |
-0,017 |
|
Коефіцієнт поточної ліквідності |
1,79 |
1,74 |
-0,05 |
|
Коефіцієнт утрати платоспроможності |
1,03 |
1,01 |
-0,02 |
|
Частка позикових засобів у формуванні активів підприємства, % |
44,85 |
47,53 |
+2,68 |
|
Частка прострочених зобов'язань у формуванні активів, % |
— |
— |
— |
З огляду на різноманіття показників фінансової стійкості, розходження в рівні їхньої критичної оцінок і виникаючі в зв'язку з цим складності в оцінці кредитоспроможності підприємства і ризику його банкрутства, багато вітчизняних і закордонних економістів рекомендують робити інтегральну оцінку фінансової стійкості на основі скорингового аналізу. Методика кредитного скоринга вперше була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років.
Сутність цієї методики полягає в класифікації підприємств по ступені ризику виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах на основі експертних оцінок.
Розглянемо просту скорингову модель із трьома балансовими показниками (табл. 2), що дозволяє розподілити підприємства по класах:
I клас — підприємства з гарним запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути упевненим у поверненні позикових засобів;
II клас — підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризиковані;
III клас — проблемні підприємства;
IV клас — підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вживання заходів по фінансовому оздоровленню. Кредитори ризикують утратити свої засоби і відсотки;
V клас — підприємства найвищого ризику, практично неспроможні.
Згідно з цими критеріями, визначимо, до якого класу відноситься аналізоване умовне підприємство (табл. 3).
Таблиця 2 - Розподіл підприємств по класах
|
Показник |
Границі класів відповідно до критеріїв | ||||
|
I клас |
II клас |
III клас |
IV клас |
V клас | |
|
Рентабельність сукупного капіталу, % |
30% і вище — 50 балів |
від 29,9 до 20%— від 49,9 до 35 балів |
від 19,9 до 10%— від 34,9 до 20 балів |
від 9,9 до 1% — від 19,9 до 5 балів |
менш 1% — 0 балів |
|
Коефіцієнт поточної ліквідності |
2,0% і вище — 30 балів |
від 1,99 до 1,7%— від 29,9 до 20 балів |
від 1,69 до 1,4 — від 19,9 до 10 балів |
від 1,39 до 1,1%— від 9,9 до 1 бала |
1% і нижче — 0 балів |
|
Коефіцієнт фінансової незалежності |
0,7% і вище — 20 балів |
від 0,69 до 0,45%— від 19,9 до 10 балів |
від 0,44 до 0,3%— від 9,9 до 5 балів |
від 0,29 до 0,20% від 5 до 1 бала |
менш 0,2% — 0 балів |
|
Границі класів |
100 балів і вище |
від 99 до 65 балів |
від 64 до 35 балів |
від 34 до 6 балів |
0 балів |
Завантажити реферат