Сторінка
5

Аналіз платоспроможності підприємства (на прикладі ТОВ “Дана”)

Головне місце серед джерел інформації посідають кредитна заявка клієнта та його кредитна історія.

1. Кредитна заявка клієнта

2. Фінансова звітність про господарську діяльність, що ведеться клієнтом

3. Кредитна історія клієнта

4. Кредитна інформація, що надається про клієнта іншими комерційними банками

5. Інші джерела інформації про клієнта

Кредитна заявка клієнта складається за формою, яка розробляється кожним комерційним банком індивідуально. Ця форма може бути диференційована за складом інформаційних показників по довгострокових та короткострокових видах кредиту. До кредитної заявки клієнта слід додати: звітний баланс; звіт про фінансові результати; звіт про фінансово-майновий стан; звіт аудиторської організації про фінансовий стан клієнта (у випадках клопотання про одержання кредиту в іноземній валюті); бізнес-план інвестиційного проекту, що кредитується, (у випадках клопотання про одержання довгострокового кредиту); статутні документи тощо.

Однак, з'являється багато позичальників, які взагалі не мають кредитної історії. Особливо це насамперед стосується підприємств малого бізнесу. Проблема загострюється тим, що в Україні майже не розвинута міжбанківська система обміну кредитною інформацією, подібно до тієї, наприклад, яка існує між американськими комерційними банками завдяки діяльності агентств типу Robert Morris Associates.

Вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоспроможності клієнта і проведення необхідних розрахунків є найбільш складним етапом кредитного процесу.

Серед цих методів як найбільш ефективні на думку багатьох дослідників можуть бути виділені наступні:

а) нормативний;

б) статистичний;

в) експертний;

г) бальний.

Нормативний метод полягає у порівнянні окремих показників, що входять до оцінки кредитоспроможності клієнта, з відповідними нормативами, що встановлені Національним банком України [4] та розроблені комерційним банком самостійно. Найбільш поширеними серед таких нормативів, що використовуються в процесі оцінки, є:

- норматив максимального розміру кредитів, що надаються одному інсайдеру (Н-11);

- норматив максимального розміру ризику на одного позичальника (Н-9);

- норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н-13);

- ліміт суми окремих видів кредитів відповідно до кредитної політики комерційного банку;

- ліміт терміну надання окремих видів кредитів відповідно до кредитної політики комерційного банку тощо.

Статистичний метод дозволяє оцінити всі кількісні показники, що характеризують кредитоспроможність клієнта. Найбільш активно застосовуваним блоком цього методу є визначення кредитоспроможності клієнта за допомогою системи фінансових коефіцієнтів - платоспроможності, фінансової стійкості, оборотності активів і капіталу, рентабельності господарської діяльності тощо. Певною мірою цей метод оцінки може бути використаний і для прогнозування окремих кількісних показників, пов'язаних з кредитоспроможністю клієнта (на основі розроблених трендових моделей).

Експертний метод використовується перш за все для оцінки якісних та прогнозних показників, що характеризують кредитоспроможність клієнта банку (його репутація; прогноз кон'юнктури ринку, на якому клієнт здійснює свою діяльність; прогноз платоспроможності клієнта тощо). Перевагою цього методу є те, що отримані результати оцінки дозволяють визначити не тільки сучасний, а й перспективний рівень кредитоспроможності клієнта за основними її характеристиками. В той же час, недоліком цього методу є те, що його основу становлять суб'єктивні оцінки та інтуїтивні прийоми аналізу окремих експертів, висновки яких часто не співпадають.

Бальний метод полягає у визначенні значимості кожної характеристики (кожного з показників) кредитоспроможності клієнта в загальній їх системі. Ця значимість визначається у балах по кожному показнику, що розглядається. Вперше ця система під назвою "кредитний скорінг" була запропонована американським економістом Д.Дюраном для оцінки кредитоспроможності окремих клієнтів при наданні їм споживчого кредиту. Перевагою методу бальної оцінки кредитоспроможності клієнтів є те, що він дозволяє швидко і з мінімальними витратами праці обробити великий обсяг кредитних заявок, суттєво зменшуючи за рахунок цього рівень операційних банківських витрат, пов'язаних, з кредитною діяльністю. На думку багатьох кредитних аналітиків, використання кредитного сторінгу має велике майбутнє в оцінці кредитоспроможності клієнтів [19].

3.2. Аналіз кредитоспроможності і кредитоспроможності ТОВ “Дана”

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) та джерел їх формування (особистий капітал та обов'язки, тобто пасивів). Ці відомості наведені в балансі (формі №1) та Звіті про фінансові результати (формі №2) досліджуваного підприємства.

В якості банка-позичальника виступає відомий в Україні банк “Промінвестбанк”. Його постійним клієнтом є ТОВ «Дана».

Основними факторами, які визначають фінансовий стан підприємств є, по-перше, виконання фінансового плану та поповнення по мірі потреби особистого оборотного капіталу за рахунок прибутку й, по-друге, швидкість обертання оборотних засобів (активів).

Ринкові умови господарювання зобов’язують підприємство в будь-який період часу бути здатним погасити свої короткострокові зобов’язання, тобто бути ліквідним.

Ліквідність – це здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Показники ліквідності вважаються найбільш важливими із всіх аналітичних показників кредитоспроможності позичальника [12].

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов’язання. При цьому важливо врахувати, що для успішного фінансового управління підприємства наявні (готівкові) кошти більш важливі, ніж прибуток. Їх відсутність на рахунках в банку в силу особливих обставин кругообігу коштів (неспівпадання моменту потреби і вивільнення коштів в кожний даний момент) може призвести до кризового фінансового стану підприємства.

У вітчизняній практиці аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства здійснюється порівнянням засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку зниження ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків. По суті ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.

Аналіз балансу підприємства, що аналізується, наводиться нижче у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз балансу (агрегований баланс)