Сторінка
2

Аналіз платоспроможності підприємства (на прикладі ТОВ “Дана”)

- забезпечення наукової обгрунтованості результатів оцінки. Така обгрунтованість повинна визначатись використанням сучасних наукових методів і передового практичного досвіду проведення такої оцінки, залученням у необхідних випадках висококваліфікованих експертів, впровадженням сучасних іноваційних технологій здійснення оцінки тощо.

Розглянемо більш детально зміст окремих етапів процесу оцінки платоспоможності і кредитоспроможності клієнтів комерційними банками.

1) Визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп клієнтів, передбачає дослідження і формування в кожному комерційному банку основних груп чинників, що впливають на ефективність окремих кредитних рішень. Сучасні рекомендації щодо системи цих характеристик носять найбільш полемічний характер не тільки у вітчизняній, але й в зарубіжній практиці оцінки кредитоспроможності клієнтів.

В Україні нормативні основи такої оцінки закладені в Положенні НБУ "Про кредитування" [12], в якому визначено: "Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

- забезпеченість власними коштами не менше 50 відсотків усіх його видатків;

- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, що надається (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на .продукцію, послуги, обсяги експорту);

1. Визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп клієнтів

2. Формування необхідної інформаційної бази для проведення оцінки кредитоспроможності клієнтів

3. Експертиза сформованої інформаційної бази

4. Прийняття попереднього рішення щодо можливості надання кредиту клієнту відповідно до його кредитної заявки

5. Вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоспроможності клієнта і проведення необхідних розрахунків

6. Аналіз результатів оцінки і групування позичальників за рівнем кредитоспроможності

7. Прийняття остаточного рішення щодо можливості надання кредиту клієнту

8. Формування системи кредитних умов, що мають бути диференційовані відповідно до рівня кредитоспроможності клієнта

9. Оптимізація кредитних умов і їх відображення в кредитній угоді з клієнтом.

Система характеристик оцінки платоспроможності клієнтів, що використовується комерційними банками країн з розвиненою ринковою економікою, за останні роки набула значних змін.

Для вироблення і схвалення оптимальних економічних рішень кредиторам потрібна об'єктивна оцінка не лише наявної, а й потенційної спроможності підприємства одержувати доходи. Необхідну для цього інформацію містить річний звіт підприємства — баланс, звіт про прибутки і збитки та про рух грошових коштів.

Комерційними банками різних країн на сьогодні випробувано багато систем оцінки позичальників. Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності.

У міжнародній практиці кредитування застосовуються досить різні системи аналізу кредитоспроможності, що відрізняються, зокрема, складом та кількістю елементів: система 5С, РАRSER, САМРАRІ, МЕМО RISК, система 4FС, РАRTS.

В практицi американських банкiв використовується “правило п’яти сi”, де критерії вiдбору клієнтів визначенi cловами, що починаються на лiтеру “сi”:

- caracter (характер позичальника);

- capacitu (фiнансовi можливостi);

- capital (капiтал, майно);

- collateral (забезпечення);

- conditions (загальнi економiчнi умови).[16]

Пiд “характером” позичальника мається на увазі його репутацiя, ступiнь вiдповiдальностi, готовнicть та бажання погашати борг. Банк намагається перш за все вияснити, як позичальник вiдносився до своїх зобов’язань у минулому, чи були в нього затримки в погашеннi боргiв, яким є його статус у дiловому свiтi. Банк намагається отримати психологiчну картину позичальника, користуючись для цього iнтерв’ю з ним, iнформацiєю з особистого архiву, консультацiями з iншими банками та фiрмами, iншою можливою iнформацiєю.

Фiнансовi можливостi позичальника, його здатнiсть погасити кредит визначаються за допомогою ретельного аналiзу його доходiв та видаткiв i перспектив змiни їх у майбутньому.

Взагалi у позичальника банку є три джерела коштiв для погашення позики:

- поточнi касовi надходження (cash flow);

- продаж активiв;

- iншi джерела фiнансування.

Комерцiйнi банки традицiйно вiдносяться до тiєї категорiї кредиторiв, позики яких погашаються за рахунок чистого сальдо поточних касових надходжень (net cash flow). Цей показник дорiвнює чистому операцiйному прибутку плюс амортизацiйнi вiдрахування мiнус прирiст дебiторської заборгованостi мiнус прирiст товарних запасiв плюс сума рахункiв до сплати.

Критичне значення для погашення позики має динаміка дебiторської заборгованостi пiдприємства та змiни його товарних запасiв. Найчастiше з цими статтями пов’язанi складностi в погашеннi позики.

“Загальнi умови” визначають дiловий клiмат в країнi та впливають як на банк, так й на позичальника: стан економічної кон’юнктури, наявнiсть конкуренції зi cторони iнших виробникiв подiбного товару, податки тощо.

Данi критерiї виражають у цифрах (квантифiцирують) вiдповiдно до кожного випадку. На основi цього приймається зважене рiшення вiдносно кредитоспроможностi позичальника. У межах дилеми “ризик-доходнiсть” позичальники, що мають бiльш слабкi фiнансовi позиції повиннi платити за кредит бiльше, нiж бiльш надiйнi позичальники.

Цiкавою, з нашої точки зору, є система оцiнки кандидата у позичальники PARSER чи CAMPARI, що використовується в англiйських клiрингових банках.

РARSER

P - Person- iнформацiя про особу потенцiйного позичальника, його репутацiю.

А - Avount- обґрунтування суми кредиту.