Сторінка
3

Гроші як основа фінансових ресурсів

Паперові гроші — це номінальні знаки вартості, які мають при­мусовий курс і випускаються державою для покриття своїх витрат. За характером обігу паперові гроші мають ту властивість, що коли вони випущені в обіг, то залишаються там, а банкноти регулярно повертаються в банк.

В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в певний час обігу. І хоч під час випуску паперо­вих грошей виникає зовнішня видимість начебто держава сама створює таким чином грошове багатство і має безмежну владу над ним, фак­тично ця влада ілюзорна, адже гроші з моменту випуску їх державою в обіг підпадають під владу об'єктивних законів грошового обігу.

Останнім часом все більшого поширення набувають так звані електронні гроші: кредитові картки, дебетові картки, електронні системи розрахунків у торговельних пунктах, електронні системи обслуговування на дому та ін. Поява електронних грошей стала мож­ливою завдяки широкому запровадженню в банківську справу та у сферу обслуговування населення сучасної комп'ютерної техніки і технології. Значного поширення електронні гроші набули в країнах з розвинутою електронною індустрією. В Україні деякі банки вже активно почали обслуговувати своїх клієнтів на електронній основі.

На ранніх етапах розвитку товарно-грошових відносин грошові одиниці та їхні назви безпосередньо пов'язувалися з певною кількістю благородного металу. Так, англійський фунт стерлінгів спочатку був грошовою назвою фунта срібла. Пізніше, коли срібло було витіснене золотом, ця назва грошової одиниці, за англійською традицією, поча­ла застосовуватись до тієї кількості золота, яка за вартістю дорівню­вало вартості фунта срібла. Були також інші причини заміни назв грошових одиниць, що привело до практичного відриву їх від ваго­вих найменувань металів. Це ще одне наочне підтвердження того незаперечного факту, що паперові гроші виникають з обігу метале­вих грошей і обов'язково зберігають на собі "відбиток" благородних металів через масштаб цін.

Масштаб цін — це фіксована державою певна вагова кількість благородного металу, що прийнята в певній країні за грошову оди­ницю для визначення цін інших товарів (наприклад, останній офіцій­ний золотий вміст долара СІЛА — 0,736736 г чистого золота). На пізніших етапах розвитку товарно-грошових відносин при формуванні досить тісних зв'язків господарства кожної країни зі світо­вим ринком офіційний масштаб цін все частіше почав виконувати свою безпосередню роль ірраціонально, через співвідношення вну­трішніх і світових цін. За умов зростання невідповідності між то­варною та грошовою масами на внутрішньому ринку національна валюта, як правило, втрачала офіційно зафіксовані в ній державою переваги над іншими валютами. Це привело до того, що в деяких країнах взагалі з часом зник офіційний масштаб цін.

Нині в жодній з країн золото вже не фігурує як грошовий метал, перестала існувати й вільна розмінність на золото національних ва­лют. Лише опосередковано, завдяки порівнянню з найпоширеніши­ми й найсильнішими валютами інших країн, визначаються певне співвідношення більшості валют із золотом і їхня вартість.

За цих специфічних обставин такі явища, які в середні віки вва­жалися б за свідоме псування монет, сьогодні використовуються як важливі методи регулювання грошового обігу. Йдеться про деваль­вацію, що означає офіційне зниження урядом золотого вмісту гро­шової одиниці національної валюти (система золотого стандарту) або зниження її офіційного курсу відносно іноземних валют.

Найбільш масові девальвації були проведені в 1949, 1967, 1971 pp. Якщо в період дії золотого стандарту девальвація використовува­лась як один із методів стабілізації національних валют і, як правило, супроводжувалась відновленням розміну знаків вартості на золото або срібло, то за сучасних умов проведення девальвації не може забез­печити стабілізації валют і все частіше супроводжується значним зростанням цін на товари та послуги, що імпортуються з країн, від­носно валют яких був понижений курс даної національної валюти.

Протилежні цілі ставить ревальвація — офіційне збільшення золотого вмісту національної грошової одиниці (система золотого стандарту) або підвищення вартості грошової одиниці. Таке підви­щення курсу валюти відносно курсів валют інших країн зумовлює відповідне зростання цін експортованих товарів у іноземній валюті й зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку. З іншого боку, наслідком зниження виражених у національній валюті цін на імпортовані товари є значне підвищення попиту на ці товари і зростання імпорту.

Нові, раніше невідомі явища в межах валютних систем можуть спричинити значну модифікацію процесу ревальвації.

Так, введення плаваючого валютного курсу викликало своєрідну ревальвацію західнонімецької марки у жовтні 1976 p. відносно лише тих валют, які входили до "європейської валютної змії", здійснюючи спільне з маркою "плавання" (нідерландський гульден, бельгійський франк, норвезька й шведська крони та крона Данії). Ревальвація може бути також проведена у формі відмови центрального банку тієї чи іншої країни від здійснення необхідних операцій з підтриму­вання в певних межах рівня курсу національної валюти або у формі значного його підвищення відносно курсів інших валют. Так була проведена ревальвація японської єни відносно американського до­лара та деяких інших валют у березні 1978 p.

Одним з методів регулювання грошового обігу є реставрація, яка означає повернення до попередньої грошової системи з віднов­ленням розміну паперових грошей на золото за номіналом.

Характерний для сьогодення процес демонетизації золота з активним його вилученням з обігу та перетворенням у звичайний товар супроводжується значним поворотом у політиці багатьох країн відносно імпорту цього благородного металу. Якщо раніше золото намагалися закупити та навіть неофіційно стимулювався його кон­трабандний імпорт, при жорстких мірах покарання за неофіційний вивіз цього металу, то з часом політика країн світу, особливо високо-розвинених, відносно імпорту різко змінилася на відвертий протек­ціонізм, спрямований на захист внутрішнього ринку від чужого зо­лота. Більше того, на аукціонах, що відбулися в США до 1980 p., ця країна розпродала його великі партії. Так було продемонстровано ставлення до золота як до звичайного товару. Ряд країн, що посіда­ють значне місце у світовій економіці, мають досить скромні запаси золота. У Японії, наприклад, золотий запас значно менший, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Італії.