Сторінка
6
Рольова соціалізація зазвичай передбачає проходження трьох фаз.
Перша фаза, коли люди думають про моделі поведінки, пов'язаних з новою для них роллю, експериментують з ними і приміряють їх до себе. Цю фазу науковці називають антиципатівною соціалізацією. Діти природним чином знайомляться з такими дорослими ролями, як подружжя і батьки, коли грають "в сім'ю". Школи та університети, аспірантура, випробувальний термін і реабілітаційні програми є більш формальними інституційними структурами, покликаними служити для підготовки членів суспільства до нових соціальних ролей.
Друга фаза, коли після придбання індивідами свого нового статусу вони виявляють, що повинні постійно модифікувати, адаптувати і "переписувати" свої ролі з метою пристосування до мінливих обставин. Приміром, коли молода пара одружується, новоспеченим подружжю належить виробити нові міжособистісні навички, оскільки, коли вони були дітьми, велика частина подружніх ролей була від них прихована.
Третя фаза – з плином життя індивіди не тільки приймають на себе все нові і нові ролі, вони повинні також бути звільнені від багатьох ролей. Такі ритуали, як процедура випускних іспитів, церемонія одруження , банкет з приводу виходу на пенсію, похорон, є соціально налагодженими механізмами, покликаними полегшити людям сприйняття факту тимчасовості деяких ролей.
Деякі психологи, наприклад Е. Еріксон, проводили дослідження з метою виділити регулярні, послідовні періоди і переходи в рамках життєвого циклу людини. Вони описують життя як послідовність етапів, що нагадує сходи, що складаються з ряду східчастих рівнів. Е. Еріксон робить основний упор на психологічному розвитку, яке він ділить на 8 основних етапів (див. табл. 1 ) .
Кожен етап ставить перед індивідом унікальну задачу, сконцентровану навколо якогось кризового, або поворотного, моменту в житті індивіда, що характеризується підвищеною вразливістю і життєвим потенціалом індивіда. За теорією Еріксона, криза, що загрожує людині на кожному життєвому етапі, повинна бути успішно дозволена для того , щоб подальший розвиток індивіда йшов по "здоровому" шляху .
Таблиця 1. Етапи розвитку особистості по Еріксону
|
Етапи розвитку |
Психологічний кризис |
Домінуюча соціальна середа |
Сприятливий результат |
|
Період немовляти |
Основи довіри в противагу недовірі |
Сім’я |
У дитини виробляються довірчі почуття до себе, своїх батьків і до світу |
|
Раннє дитинство |
Самостійність на противагу сорому, сумнівам |
Сім’я |
Дитина виробляє у себе почуття самоконтролю без шкоди самоповазі |
|
Вік 4-5 років |
Ініціатива на противагу почуттю провини |
Сім’я |
Дитина вчиться задавати напрямок і мету своїм діям |
|
Вік з 6 років та до настання статевого дозрівання |
Працьовитість, старанність на противагу відчуттю підпорядкованості, залежності |
Сусідии; школа |
Дитина набуває почуття впевненості у своїх знаннях і уміннях |
|
Підлітковий період |
Усвідомлення власної особистості на противагу плутанині з соціальними ролями |
Група однолітківізовнішні группы |
Індивід розвиває самоідентифікацію - ясне відчуття власного Я |
|
Юність |
Любов на противагу самотності |
Друзіта партнери по сексу |
Індивід виробляє здатність прагнути до досягнення конкретної кар'єри і зав'язувати тривалі близькі - дружні і любовні відносини |
|
Дорослий |
Творчий потенціал на противагу застою |
Нова сім’я, робота |
Индивида начинают волновать проблемы за пределами собственной семьи: другие люди, будущие поколения и общество в целом |
|
Літній вік |
Цілісність на противагу відчаю |
Вихід на пенсію танаближуючася смерть |
Індивід знаходить почуття задоволення прожитим життям |
Отже, взаємодія, що має місце між індивідом і суспільством на кожному етапі може змінити хід розвитку особистості в позитивному або негативному напрямі. Здійснюючи переходи з одного етапу на інший, кожен індивід набуває нові сили і формує автентичну особистість.
Для даної роботи важливий вплив саме на дитину в підлітковий період. підлітковий вік. У більшості країн підлітковий період не розглядається як соціально значимий в життєвому циклі індивіда. Хоча всі молоді люди зазнають фізіологічних змін, пов'язаних із статевим дозріванням, дітям часто доводиться брати на себе обов'язки дорослих вже у віці 13 років або навіть раніше. По мірі перетворення населення європейських країн з переважно сільського в міське змінювалася і роль дітей у суспільстві. Діти вже не виконували в сім'ї значущою економічної функції , тому що робоче місце зробилося відокремленим від будинку. З плином років обов'язкове відвідування школи, закони про дитячу працю та спеціальні юридичні уложення, що стосувалися "підлітків", призвели до того, що поняття "підлітковий вік" вкоренилося і стало реальною соціальною категорією. На думку неофрейдистов, наприклад Еріка Еріксона, основне завдання підліткового періоду полягає у формуванні досить стійкою особистості. В сучасному світі особистість здебільшого формується завдяки такому інституту соціалізації як школа. Діти проводять в школі більшу частину свого життя, отримують там не тільки знання з предметів, але й важливі навички пристосування та виживання в сучасному світі. Про школу як інститутсоціалізації американський педагог Дж. Дьюі казав, що "школа поступово може створити такий тип суспільства, який нам хотілося би бачити. Впливаючи на розум у цьому напрямку, ми поступово змінили б і доросле суспільство". Крім цього, важливим є той фактор, що школа є такою, яким є вчитель, який не тільки виконує свій професійний обов'язок, а і стоїть на передових позиціях прогресу.