Сторінка
4

Сучасні інститути соціалізації учнівської молоді

Набуття самостійності спочатку політичної (одержання паспорта і права голосувати , а також бути обраним), потім економічної ( влаштування на роботу, яка може цілком прогодувати людини) та соціальної (одруження і створення власної сім'ї, відділення від батьків і вступ в статус батька) означає якісний кордон між двома етапами соціалізації – починаючою (ранньою) і завершуючою (пізньою).

Крім стадій або фаз процесу соціалізації треба виділяти також поняття "зміст соціалізації" . Взаємодія з собі подібними в процесі соціалізації, коли одна соціальна група навчає "правилам життя" іншу, називається становленням соціального "Я". На соціально-психологічному рівні становлення соціального "Я" відбувається через інтерналізацію культурних норм і соціальних цінностей. Інтерналізація - перетворення зовнішніх норм у внутрішні правила поведінки. Таким чином, зміст соціалізації - не тільки набуття соціальної та економічної самостійності, а й формування особистості.

Поняття "соціальний інститут" запровадив Герберт Спенсер[14]. Також ми можемо довідатися про такі інститути соціалізації, на які розділяються соціальні інститути.

Соціальні інститути – це механізми самоорганізації спільного життя людей. Вони забезпечують перетворення асоціального за природою людини в соціальну істоту, здатну до спільних дій.

Домашні інститути – сім'я, шлюб, проблеми виховання.

Обрядові (церемоніальні) – покликані регулювати повсякденну поведінку людей, встановлюючи звичаї, обряди, етикет і т.д.

Політичні – поява пов'язана з перенесенням внутрішньогрупових конфліктів на сферу конфліктів між групами; в становленні політичної і класової структури суспільства вирішальну роль грали конфлікти і війни (потреба оборони чи завоювання найбільше згуртовують суспільство).

Церковні – храми, церкви, парафіяльні школи, релігійні традиції.

Професійні та промислові інститути – виникають на основі розподілу праці; професійні (гільдії, цехи, професійні спілки) – консолідують групи людей за професійними заняттями; промислові – підтримують виробничу структуру суспільства.

Значення суспільного виробництва зростає у міру переходу від воєнізованих товариств до індустріальних: супроводжується підвищенням ролі трудових відносин, а пряме насильство поступається місцем внутрішньому самообмеженню.

Всі інститути зв’язані разом в інтегровану (об’єднану) систему, в якій тільки і можуть гарантувати рівномірний, нормальний процес колективного життя і виконувати свої завдання. Саме тому всі перераховані інститути в цілому відносять до інститутів соціальних.

Класичним прикладом інститутусоціалізації є інститут сім'ї. А.Г.Харчев визначає сім'ю як засноване на шлюбі і кровну спорідненість об'єднання людей, пов'язане спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Первісну основу сімейних відносин становить шлюб. Шлюб - це соціальна форма відносин між жінкою та чоловіком, що мала історичні зміни, за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їх подружні і родинні права та обов'язки. Але сім'я, як правило, представляє більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона може об'єднувати не тільки подружжя, але і їхніх дітей, а також інших родичів. Тому сім'ю слід розглядати не просто як шлюбну групу, але як соціальний інститут, тобто систему зв'язків, взаємодій та відносин індивідів, що виконують функції відтворення людського роду і регулюючих всі зв'язки, взаємодії і відносини на основі певних цінностей та норм, схильних великому соціальному контролю через систему позитивних і негативних санкцій.

Сім'я як соціальний інститут проходить ряд етапів, послідовність яких складається у сімейний цикл або життєвий цикл сім'ї. Дослідники виділяють різну кількість фаз цього циклу, але головними серед них є наступні:

вступ до перший шлюб - утворення сім'ї;

початок дітонародження - народження першої дитини;

закінчення дітородіння - народження останньої дитини ;

"порожнє гніздо" - вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини ;

припинення існування сім'ї - смерть одного з подружжя.

На кожному етапі сім'я володіє специфічними соціальними та економічними характеристиками.

Сім'я як інститутсоціалізації виникла з формуванням суспільства. Процес формування та функціонування сім'ї обумовлений ціннісно-нормативними регуляторами. Такими, наприклад, як залицяння, вибір шлюбного партнера, сексуальними стандартами поведінки, нормами, якими керуються дружина і чоловік, батьки та діти і т.д., а також санкції за їх невиконання. Ці цінності, норми і санкції являють собою прийняту в даному суспільстві історичнозмінювану форму відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої вони впорядковують і санкціонують їх статеве життя і встановлюють їх подружні, батьківські та інші споріднені права і обов'язки.

Основна, перша функція сім'ї, як випливає з визначення А.Г.Харчева, репродуктивна, тобто біологічне відтворення населення в суспільному плані і задоволення потреби в дітях - в особистісному плані. Поряд з цією основною функцією сім'я виконує ще ряд інших важливих соціальних функцій:

виховна - соціалізація молодого покоління, підтримка культурного відтворення суспільства;

господарсько-побутова - підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми та людьми похилого віку членами сім'ї;

економічна - отримання матеріальних засобів одних членів сім'ї для інших, економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства;

сфера первинного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і зобов'язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь;

духовного спілкування - розвиток особистостей членів сім'ї, духовне взаємозбагачення;

соціально-статусна - надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури;

дозвільна - організація раціонального дозвілля, взаємозбагачення інтересів ;

емоційна – отримання психологічного захисту, емоційної підтримки, емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія .

Для розуміння сім'ї як соціального інституту велике значення має аналіз рольових відносин у родині. Сімейна роль - один з видів соціальних ролей людини в суспільстві. Сімейні ролі визначаються місцем і функціями індивіда в сімейній групі і розділі в першу чергу на подружні (дружина, чоловік), батьківські (мати, батько), дитячі (син, дочка, брат, сестра), міжпоколінне і внутрішньопоколінні ( дід, баба, старший, молодший) і т.д. Виконання сімейної ролі залежить від виконання ряду умов, перш за все, від правильного формування рольового образу.

Рольові відношенні в сім'ї, які утворюються при виконанні певних функцій, можуть характеризуватися рольовою згодою або рольовим конфліктом. Соціологи відзначають, що рольовий конфлікт найчастіше проявляється як:

конфлікт рольових образів, що пов'язано з неправильним їх формуванням у одного або кількох членів сім'ї;